Кремлівська пропагандистська машина почала розкручувати історію з Надією Савченко, щоб консолідувати суспільну думку на прикладі того, які вороги воюють проти Росії з боку України, стверджує в своєму блозі на "Новому часі" російський політолог Дмитро Орєшкін. Це була суто пропагандистська кампанія.

Парадокс нинішньої ситуації полягає в тому, що почавши цю кампанію, путінська машина її програла. В інформаційному полі історія Савченко (до великого розчарування російської пропаганди) виявилася не просто непродуктивною, а контрпродуктивною. Вона стала символом опору. Кожен наступний день цього процесу завдає істотної пропагандистської шкоди Кремлю, і там це розуміють.

Путін спробував дати відсіч умовному Заходу у сфері так званої м'якої сили, а саме в інформаційній та культурній війні. Але він виявився слабкішим. Це було передбачувано: західна пропагандистська машина грамотно працює з фактурою, а в Путіна пропаганду роблять занадто примітивно і грубо. Хороший приклад – Russia Today, яку вже ніхто не вважає засобом масової інформації, оскільки розуміють, що це засіб пропаганди. Тим часом, Савченко теж намагалися зробити засобом пропаганди, але отримали камінь у город.

Кремлю потрібно якось виходити з незручної ситуації. Складність полягає в тому, що Путін не може втратити обличчя, адже його підтримка базується на іміджевоій маскулінності. Якщо він відпустить Савченко, матиме вигляд слабака. Якщо не відпустить – наростить засоби комплексного тиску, не тільки інформаційного, але й санкційного.

Більше того, навіть серед путінського електорату закрадаються сумніви: слабка жінка не ламається. Вона виявляється сильнішою всієї путінської юридичної, пропагандистської та спецслужбістської машини. Занадто грубо й із занадто очевидними натяжками все це було зроблено. Публічні процеси ще сталінська технологія, й у ХХІ столітті вона не працює. В ті часи преса працювала по-іншому, не було такого поняття, як незалежні адвокати з незалежним виходом у ЗМІ, зберігалася залізна завіса. Завдяки цьому будь-яку державну брехню можна було на ексклюзивній основі і без альтернативних джерел інформації представляти населенню як бездоганну істину. Людей розстрілювали як скажених собак, навішували на них абсолютно божевільні звинувачення, й цьому вірили.

Зараз людям вірити все складніше. Незважаючи на те, що все ще є такі, хто вірить, що Савченко навела мінометний вогонь на російських журналістів, на інтуїтивно-інстинктивному рівні створюється відчуття, що за нею правда. Вона відмовилася приймати правила гри, існуючі в путінському уявленні про дійсність. І тому вона виграє.

Просто "запакувати" у тюрму її не вдасться. Завдяки тій же путінській пропагандистській машині ця історія вийшла в топи світових інформаційних агенцій (на відміну від історії Сенцова, де вдалося все зробити більш-менш тихо). Справа Савченко стало темою дипломатичних обговорень, постійно обговорюваною темою в ЗМІ, і тому, як мені здається, в Кремлі зараз активно розробляють стратегію, як вийти з цієї ситуації, не втративши обличчя. Видається, що так чи інакше її будуть змушені відпустити.

Допустити її смерть неможливо – це потягне за собою дуже великі дипломатичні і політичні витрати для путінської вертикалі влади. Щось винаходитимуть. Але чим далі розвивається ця історія, тим слабші переговорні позиції Кремля. Куди ти дінешся? Все одно доведеться її відпускати. На Заході це прекрасно знають.

Тому хорошого виходу з цієї ситуації у Путіна немає. Залишається почекати і подивитися, який із поганих виходів він вибере. Консультантів і стратегів у нього достатньо. Думаю, будуть пропонувати якісь обміни. Можливо, варіанти з тим, щоб засудити її в Росії, але відправити відбувати термін в Україну (хоча всім очевидно, що в Україні її ніхто садити не буде. Навпаки, зроблять національною героїнею – вже зробили).

Висновок з усієї цієї ситуації такий: путінські стратеги інформаційних воєн прорахувалися. Думаю, Володимир Володимирович тепер дивиться на них із прищуром: йому запропонували розіграти концепцію, він її розіграв і опинився в дурнях.