Я була у багатьох країнах світу, у храмах різних релігій, у монастирях.

Я бачила хустини і спідниці, шапочки і довгі брюки, які можна взяти просто так, або за копійчану аренду, щоб зайти у храми, де правила суворі. Бачила полиці для взуття, яке ти повинен залишити перед тим, як ступити на поріг храму.

Я бачила стоси свічок і духм"яних паличок, які ти можеш просто взяти і поставити на славу Бога у цих храмах. вони просто лежать, деколи поруч стоїть табличка із вартістю свічки (із духм"яними паличками таке у моїй практиці не траплялось, там завжди було безкоштовно).

Пожертва - це твоя добра воля. Усі ці нехитрі правила підказували ті, хто їх знає краще за тебе тихо і делікатно ще до того, як ти наближаєшся до храму. а у храмі тобі ніхто не заважатиме спілкуватися із Творцем чи просто, відкривши рота, розглядати храм...

Ніде, окрім наших церков, тебе не хапають за руку, не ганьблять за те, що ти стоїш не так, не там став, не тим боком, не у такому одязі, що у тебе не таке ім"я чи ти хрещений не у тій церкві...

Наш фб теж релігійно нетерпимий - за два дні я прочитала: не те їсиш у піст і не так пишеш про піст, а от справжні віруючі, а от сенс...

Дорогі "праведники"! Хіба у цьому виявляється віра? Хіба так ви прислужуєтесь Богу і стаєте його посланцями миру, гармонії, спокою?

Хіба традиція (бо до віри це не має жожного стосування) для вас важливіша за віру? і хто видав вам віромір? покажіть хоча б який він на вигляд?

Один священник сказав: "якщо тебе тягне у церкву, але ти знаходиш причину не зайти, бо не так одягнута, немає хустки чи ще чогось - це сатана тебе не пускає у церкву"...

Нікого не звинувачую, ні на кого не ображаюсь, не дивуюсь. просто цікавлюсь, що ви думаєте про це, як подорожній, якому ви просто якось трапилися на життєвому шляху.