Особиста бібліотека – це теж у чомусь особиста історія. Раптом ти знаходиш книжки, які купував 15 років тому, коли захоплювався, наприклад, релігійністю давніх греків – і тепер їх знову читаєш, читаєш свої ремарки і розшифровуєш свої підкреслення. І знову віднаходиш те, що давно забув, що тобі вже давно ніби непотрібно – але раптом розумієш, що для твоєї нинішньої справи (назвімо її, умовно, новою книгою) це саме те, що треба, той маленький елемент, якого тобі бракувало, через брак якого ти відчував себе в якомусь ступорі.

Й ось ці книжки відкривають тобі нову територію, і ти читаєш їх тепер геть по-іншому, ніж раніше, бо ти дуже змінився, але все-таки це ще ти, ще твоє життя, хоч і 15 років після.

Мистецтво йти вперед – це зокрема й мистецтво повертатися.