Зараз ми постійно маємо справу із цими двома страхами. Страх смерті є природнім для людини. Страх життя – хворобливий. Вони часто зливаються разом. У новій ситуації, в якій перебуває зараз Україна, до нашого психічного стану, спершу м’якими лапами, а відтак і всіма пазурами, підкрадається мішанина різних наших страхів і комплексів, які допіру преспокійно дрімали всередині.

Я відстежую ці страхи, комплекси, певну розхитаність психічного життя найперше всередині себе. Як місцями занадто сміливий, а місцями переполошений слідопит усе ж намагаюся безперестанку вдивлятися у глибини власного психічного життя, не відвертаючи голови від жодних його проявів.

Впевнений, що все, що живе в мені, живе в інших, бо кожен із нас є лише часточка, за Ніцше, людського, занадто людського. Не забудьмо, що багато ЗМІ, до прикладу, найдужче телеканал "1+1", таки нагнітають всеможливі страхи через специфічну форму подачі матеріалу. Я лише можу підозрювати, для чого це робиться – і як можна так не щадити морального здоров’я власного народу…

Читайте також: Стежте за диханням: дві поради, які допоможуть навчитися жити в новій реальності

Чи це лише така собі технологія, мовляв, як важко і страшно жити, тому коріться, будьте покірними та боязкими, дивись, полегшає? Чи вона перемішана із нездоровим, що також виникає із темних глибин психічного життя людини, інтересом до нещасть, смертей і тотальної катастрофічності? Чи в цих нагнітаннях страхів, попри всю серйозність ситуації, є складники гібридних воєн, які, як передбачили недавно футурологи, мають призводити до масових істеричних реакцій?

Страх бактерій і забруднення (така собі бактеріофобія), страх закритих приміщень, страх людних приміщень, страх голодної смерті та розбоїв через можливий дефолт країни, всілякі страхи, перемішані із неприязню, а якщо говорити відверто – ненавистю до багато кого й чого зараз захлинули нас.

Страх життя та страх за життя далеко не завжди такі відмінні, яка може здаватися з першого погляду. Страх смерті є в усіх людей як найбазовіший, від якого починають свій моторошний танець всі інші неврози людини. Люди, в яких прихований страх життя або некрофілія (тут це слово означає бажання статичності, вічної стабільності, залізобетонного порядку; до речі, згадуєте Того, що в скалі сидить із п’єси Лесі Українки "Лісова пісня"? ) підсвідомо ненавидять життя, його спонтанність, його буяння й розквіт. Їм миліше виквітання смерті.

Думаю, є чимало таких персон, яких хворобливо й радісно збуджують термінаторські кроки пандемії коронавірусу. Пам’ятаєте американського доктора Джека Кеворкяна, або Доктора смерть, який допомагав хворим відійти з цього світу, займаючись практичною євтаназією? Цей доктор сидить усередині чималої кількості людей, незалежно від того, якими намірами вимощена його діяльність.

Читайте також: Пандемія нагадала всім про кордони, надто – у нашій свідомості

Еріх Фром стверджував, що люди поділяються на "біофілів" і "некрофілів", тобто любителів/шанувальників життя й любителів/шанувальників смерті, якщо трактувати ці визначення без усіх напівтонів, переплетень, відтінків і нюансів (найчастіше так і буває – різні відсотки "біофіла" та "некрофіла" всередині кожної людини).

Не забудьмо, яким виразним некрофілом був, до прикладу, Сталін чи Гітлер. Як Гітлер наказував залишати "випалену землю" після фашистського відступу, а Сталін навіть в останні роки життя видумував нові візерунки змов, як-от, до прикладу, так звану змову лікарів, які мали бути покарані смертю? Лише смерть Сталіна перешкодила реалізувати цій маніакальний план у всій повноті.

Чим більше кожен із нас любитиме життя, відчуватиме цю весну 2020-ого як особливу, неповторну, з усіма її ароматами, з усім її безумно-прекрасним цвітінням і юними лицями, яких не можуть спотворити навіть маски, тим більше ми матимемо психічних сил і волі до життя.

А психічні сили допоможуть нам подолати коронавірус і не допустити безладу. Вірю, що Україна не забута Промислом у теперішньому хаосі богопокинутості.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube