Давно не пригадую такого тиску та масштабного політпіару, який відбувається навколо прийняття цього закону.

Його повна назва "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей звернення в дохід держави грошових коштів, валютних цінностей, державних облігацій України, казначейських зобов'язань України, дорогоцінних металів та/або каміння, інших цінностей та доходів від них до ухвалення вироку суду". Виведу з цієї назви слова, що є суттю даного проекту: "...ЗВЕРНЕННЯ В ДОХІД ДЕРЖАВИ... ДО УХВАЛЕННЯ ВИРОКУ СУДУ". Для багатьох із нас можна було б завершити на цьому. Бо запроваджується конфіскація майна до винесення рішення суду, яким та чи інша особа визнана винною у вчиненні злочину. Прошу не плутати це з арештом, який є нормальним способом забезпечення майбутнього судового рішення і стосується підозрюваного. Я не про нього.

Задамо собі просте питання: яка ймовірність того, що після подібного роду конфіскацій Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) за відповідним зверненням не визнає таке рішення незаконним? Я, звичайно, не суд, але дозволю собі припустити, що ймовірність такого рішення висока.

Розумію, що в окремих країнах революційна доцільність може замінити судові рішення про кримінальну відповідальність. Але в Європі звикли, що тільки суд може визнати людину винною. А тому важко очікувати, що ЄСПЛ визнає кримінальне покарання, яким є конфіскація, без визнання судом вини власника відповідного майна.

Це шлях забрати в казну награбоване в результаті корупційних та інших злочинів? А як бути, коли рішення про конфіскацію цього майна визнають незаконним? Державі доведеться не тільки повернути конфісковане та компенсувати шкоду, судові та інші витрати. Для багатьох казнокрадів це відкриває дорогу до легітимізації награбованого.

Для повернення незаконних статків мають відбутися суди, які за два роки так і не спромоглася розпочати українська правоохоронна система. Бо тільки судові рішення забезпечують реальне повернення награбованого.

Приверну увагу до ще одного моменту. А про які цінності йдеться? Ми чуємо про $1,5 млрд. чи близько 40 млрд. грн. в еквіваленті, що знаходяться під арештом в Україні. Про факт такого арешту чув. Але в переважній частині це - не гроші. Це цінні папери, боргові зобов'язання, за якими Уряд має заплатити певну суму грошей їх власникам. Що робити з цими паперами у випадку конфіскації?

Просте і правильне рішення - списати, зменшити на відповідну суму борг країни. Це дозволяє одноразово заощадити на погашенні боргу десятки мільярдів гривень і крім того щорічно заощаджувати кілька мільярдів гривень не сплаті відсотків у зв'язку зі зменшенням боргу. Можна цінні папери продати. Не буду гадати, яка частина коштів цією стежкою не дійде до казни, бо не знаю, за якою ціною, з яким дисконтом (знижкою до номіналу) і як будуть продаватися ці цінні папери.

Проте якщо доведеться виконувати рішення ЄСПЛ про незаконність конфіскації, то повертати з казни доведеться по номіналу, без будь-яких знижок. Можливі й інші варіанти. Але очевидно, що про перший варіант, за яким країна отримує всю суму одноразово і кілька мільярдів щорічно, не йдеться. Бо для цього нового закону не потрібно. Відповідна норма є у чинному законодавстві.

Гарна обгортка, якою вже кілька тижнів годують людей. Гірше, коли заглядаєш під неї.