Мені дуже приємно, що нарешті, широка громадськість дізналась про те, що товарищ Бортко сп*здив своє "Собачьє сердце" цілими жирнючими шматами з фільму італійського режисера Альбертo Латтуада, 1976 року.

Але, мені не зовсім зрозуміло, чому всі так цьому дивуються? Теж мені, Америку відкрили. Це цілком вкладається в концепцію спіжженої цівілізації, якою славиться совок. Впринципі, в цьому і є весь совок, з своїм логічним продовженням в "русскій мір". Сп*здити, підрихтувати напільником, перекрутити і видати за своє.

Звичайно, що дуже символічно, що ці всі кумедні відкриття, почали масово виповзати на поверхню, коли товарищ Бортко, задвинув свою істеричну речуху "за великого Сталіна" і після цього все і понеслось, як г*вно по трубам.

Типу ніхто до цього не знав, що він класичний дистильваний муділо і абсолютно органічне і хрестоматийне породження всього цього мудацького перевертиша на корявих ніжках, від якого всі нормальні люди намагаються відкараскатись, тепер вже зі зброєю в руках.

Мені особисто цікаво спостерігати, як у деяких людей розвіюються ілюзії на рахунок всього цього й*баного г*вна, яке видавали стільки часу за автентичну смачну кулебяку.