Призначення нового прем'єра може вплинути на країну і, зокрема, на її економіку, одразу в декількох важливих аспектах, пише в своєму блозі на "Новому часі" виконавчий директор Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна Дмитро Боярчук.

Перший з них – те, як кандидатура прем'єра сприйматиметься у зовнішньому світі, збоку. Після скандалу з друзями президента і великої кількості публікацій про них у західній пресі будь-який кандидат з обговорюваних, крім Наталії Яресько, буде сприйматися в тому ж руслі. Особливо це стосується друга президента – Володимира Гройсмана. Призначення людини, хоч якось пов'язаної з нинішнім президентом або прем'єром, сприймається як відсутність змін.

Другий момент – наскільки заміна прем'єра змінить ситуацію за умови, що перевиборів не буде і законодавча влада залишиться колишньою. Кого б не призначили, виникає питання, яким чином проводити реформи, зважаючи, що для них потрібна значна політична підтримка.

І третій момент – дуже важливо, хто увійде до команди прем'єра. Наскільки я розумію, всі кандидати, яких зараз обговорюють, намагаються залучити людей з прореформаторською репутацією. Одні, мабуть, намагаються зробити це, щоб вийшла стандартна формула: кілька людей в уряді проводять реформи, а решта займаються тим же, що і їхні попередники – розподілом коштів, наповненням партійних кас і поліпшенням своїх фінансів.

Ситуація складна; особисто я думаю, що наразі момент Яресько – найкращий варіант. По-перше, у неї є track record: і щодо податкової реформи, і щодо реструктуризації (хоч і був дуже великий скепсис, але вона стала тим мотором, який дотиснув усе до кінця). Погано це чи добре – як кажуть, спробуйте зробити краще. По-друге, вона позитивно сприймається на Заході. По-третє, у неї є іміджевий та соціальний капітал: люди, налаштовані прореформаторськи, вірять Яресько та готові гарувати, щоб допомогти їй.

З парламентом, звісно, складно, але, думаю, якщо посадити на голодний пайок і відлучити від корупційних схем тих, хто контролює державні підприємства, це вже буде серйозна реформа – причому вона не вимагає участі Верховної Ради. Змінювати закони, звісно, буде складніше.

У нашій ситуації Гройсман – однозначно не варіант. Думаю, навіть якщо його призначать, вже через півроку всі зрозуміють, що немає ні оплесків Заходу, ні позитивного сприйняття, ні кредитів МВФ, і усвідомлять, що зробили помилку.

На Заході вже не хочуть слухати обіцянки України – потрібні дії і реальна боротьба з корупцією. Захід налаштований дуже рішуче. Відразу після революції, коли європейці та американці почали виділяти гроші для України, першим питанням, яке ставилося перед громадянським суспільством, було: "Ми боїмося, що ці гроші розкрадуть. Як гарантувати, що цього не станеться? Дивіться, спостерігайте, сигналізуйте, раптом щось".

Це питання постійно висіло у повітрі, а потім почався скандал з друзями президента, і всі страхи західних партнерів втілилися. Справа не в тому, що до цього все було добре – просто раніше все недобре ховалося; а тепер все вийшло назовні, і тому його не запхнеш назад при всьому бажанні.