Усі без виключення вітчизняні політики обіцяють щиро і красномовно, натхненно та переконливо, але чомусь від цих слів в країні нічого не покращується.

Чому все так гарно звучить із екрану, але так нереалістично в буденних справах? Можливо частково і через те, що ми до кінця не розуміємо справжнє значення термінів, які так часто використовують наші політики. Цим самим ми вводимо себе в оману. Тож пропонуємо, розібратись в реальних значеннях часто вживаних політичних термінів.

Брати відповідальність на себе - доля: 70% із фінансових корупційних потоків.

Партнери по коаліції - 30% із фінансових потоків.

План діяльності Кабміну - документ написаний за одну ніч, в якому жодна обіцянка не буде виконана.

Велика сімка - кава у Президента, де можна "порішати" всі питання.

ДУСя - маленький Нафтогаз, який краде мільйончики.

Нафтогаз - велика ДУСя, який краде мільярдики.

Західні партнери - щось незрозуміле та невнятне, використовується тоді, коли виступаючий не може згадати назву потрібної країни.

Технократичний уряд - новий, але заїжджений термін, використовується для лобіювання невідомих прізвищ.

Боротьба з корупцією - змога заробити мільйони, на тих хто відкупається.

Популіст - так можна назвати політичного опонента, який назвав Тебе злодієм.

Реформатор - начебто антонім слова популіст. Співзвучне зі словом термінатор, через що і подобається політикам та населенню.

Україна - Закрите акціонерне товариство.

Політичний компроміс - змова, коли влада та опозиція домомвляються мовчати, знаючи де і як грабує кожна зі сторін.

Політичні опоненти - старі друзі по бізнесу та попередній партії, з якими можна разом ходити в ресторан та грабувати бюджет, та не можна вітатись на телевізійних шоу.

Бюджет - можливість потрапити у ТОП-100 Forbes.

Бурштин - ще один бюджет, який розходиться по кишенях високопосадовців.

Народ - слово, яке можна вставляти всюди, коли політик не знає, що сказати.

АТО - змога генералам стати мільйонерами.

Патріот - політик, який торгує державними інтересами.

Реформи - те, що ніколи не станеться, і на чому можна списати кілька мільярдів.

Монако - домівка.

Дубай - домівка Пашинського.

Словник у політиків бідний та спотворений, продовжувати можна до безкінечності. Але краще припинити. І замість політичних дебатів на каналах, нехай краще пишуть шкільні тести 10-ого класу, тоді ми зрозуміємо, що більшість із них - тупі і порожні! А їх слова нічого не вартують.