У часи старорежимні і пріснопам'ятні на кожній фермі у червоному кутку корівника мали бути в обов'язковому порядку портрети членів політбюро ЦК КПРС. На жовтневих і травневих парадах трудящі захоплено несли на палицях ті самі лика небожителів.

Пам'ятаю, як у клубі універу нам роздали членів на портретах для махання на демонстрації, а мій однокурсник Ігорко не повернув після торжества жовтневої революції портрет Рашідова назад у гардероб. Була біда, мусили шукати члена по під'їздах, в один з яких шурнув малосвідомий будівник комунізму дорогого керманича.

Якби там не було, але політбюро зі всіма його повноважними членами і кандидатами було найвищим і законним органом влади. Шоста стаття Конституції проголошувала, що партія є єдино можливою правлячою силою, а статут цієї партії доводив до відома трудящих, що уже єдино правлячою силою самої партії є Політбюро.

Така конституційна дихотомія сумнівів у трудящих не викликала, тому вони залюбки махали тими членами на масових зборищах, бо члени були конституційно правомочними.

Нині у нас через довгі майже два з половиною десятиліття демократичних шукань відродилося славне політбюро під модерною і загадковою назвою - стратегічна сімка.

Як каже член цього політбюро, товариш Аваков, це і є не тіньовий, а головний, що називається, уряд. Ото ми всімох "усе й рішаєм". На біса ці босяки-міністри чи шантрапа із парламенту. Часом на політбюро, каже пан Арсен, підвалює кандидат у члени сімки, пан Кононенко, який, хоч і не член, а може прийти і усе колективно прийняте переграти по-своєму. Внутріпартійна демократія називається.

Коли мені у найближчі національні чи революційні празники скажуть нести членів політбюро, то я й не знаю, кого першого взяти на палю - Порошенка чи Ложкіна, Яценюка чи Авакова, Гройсмана чи Турчинова та "примкнувшого" до них Луценка. Важкий вибір - усі такі достойні.

Однак, ми, посполиті і законопослушні, цілком резонно маємо спитати - за якою такою статтею конституції чи на основі бодай якого параграфу керує 45 мільйонами це стратегічне політбюро? Не гнівайтеся, керманичі, за дотошність, але у комуняк була шоста стаття , а у вас яка?

Однак, є одна обставина, коли цю самовільну узурпацію влади, яка практично підміняє легітивні органи влади на кшталт якогось там уряду чи парламенту, - обставина, коли самозванцям можна вибачити таке нагле рейдерство (дивно, чому у політбюро нема товариша Пашинського). Пошлюся на досвід дружнього Китаю. Там є не сімка, а шістка. Постійні члени президії ЦК КПК. Не те, що постійні, а вічні! У них така недоторканість, що Папа Римський із Далай Ламою позаздрять. Святі небожителі. Їх навіть Мао Дзедун не чіпав зі своїми хунвейбінами.

Але от пішла з приходом нового керманича (акурат водночас із приходом нашого гаранта) могутня хвиля боротьби із корупцією. Ну, подумаєш, новообраний голова КНР, товариш Сі посадив за перший рік свого врядування 70 достойників рангом міністра і вище, а половину з них розстріляв. Звісно, за корупцію. Цімус - не у цьому. Бомба - в іншому! Новий лідер вперше в історії народного Китаю посадив члена постійної ПРЕЗИДІЇ ЦК КПК!

Члена політбюро чи стратегічної шістки по-нашому.

На чому погорів дідок, якому уже під 80? Будучи вічно живим і недоторканим членом, продав посаду провінційного начальника міліції.
Подумаєш, скаже громадянин демократичної України, у нас інакше начальники й не призначаються.

Так от якщо почне стратегічна сімка садити один одного, то я за те, щоб це політбюро жило і процвітало до повної і остаточної самопосадки.

У часи Леоніда Ілліча Брежнєва члени політбюро теж були непідсудні, але як тільки закопали генсека, члени вп'ялися в горло один одному. Голова КГБ Андропов пішов на арешт міністра МВД Щолокова. Мужній був тоді старший над ментами - застрелився перед приходом кагебістів. Я не думаю, що на такі сильні вчинки здатні наші очільники - демократія розпустила.

Тому стратегічна сімка за усіма політологічними канонами на політбюро не тягне.
Виходячи із вище означеного, є інша державотворча дефініція для означення цього найвищого органу влади в Україні.

Стрєлка!

Хіба не на очних ставках ворогуючих зграй приймаються доленосні рішення в умовах печерно-олігархічного капіталізму у буремних 90-х, з яких вийшли наші стратегісти, і донині?

Стрєлка як могутній превентивний захід проти тотальної громадянської війни. Державотворці із Єнакієвого внесли цю форму державного управління в арсенал політичного менеджменту країни.

Коли президентом був Ющенко, а прем'єром - Янукович, я запитав у Балоги, другого після Ющенка, на першій стороні:

- А як ви, демократи, вопроси рішаєте із донами, щоб не було поножовщини?

- А так, мирно і тихо. На стрєлках, - відповів, не задумаючись, Віктор Іванович. - Он на вихідні я смажив шашлики із Клюєвим. То да сьо.

Перетерли. І поїхали далі.

То було чесно - тьорки так тьорки. А тут - Стратегічна сімка. Політбюро.

Не треба дурити народ. Стрєлка вона і у Вінниці стрєлка.

Василь БАЗІВ для UAINFO