Вступаючи на посаду, кожен новий український президент свято переконаний, що відбуде мінімум дві каденції, а потім, якщо юридичні шулери допоможуть і медійні олігархи підтримають, шляхом змін до Конституції чи референдуму зможе переобратися й на третій «строк». Але вже за рік-два після першого обрання крісло під ним стає настільки хистким, що щастям вважається бодай добути свій термін до кінця, не закінчити каденцію тюремним строком чи ганебною втечею з країни. На превеликий для всієї країни жаль, Петро Порошенко від попередніх наших президентів мало чим відрізняється.

Як швидко ми забули про Революцію Гідності! Про біль і розпач, про «пливе кача» й печаль, про тверді наміри змінювати свою країну, ентузіазм і віру у власні сили. Два роки тому ми хотіли бачити у владі найкращих і найдостойніших, обговорювали біографії, перевіряли на наявність підозрілих зв'язків, шукали в резюме інформацію про знання іноземних мов, вслухалися в промови, щоб почути чіткий план реформ. Минуло зовсім мало часу, війна й досі триває, найбільша імперія континенту загрожує самому факту існування нашої державності, а з порядку денного повністю зникли суперлативи. Раніше ми шукали найкращих, нині ж тішимося тим, що на посаду претендують «не найгірші».

Всі погоджуються, що Яценюк провалив реформи і втратив довіру суспільства через свою залежність від олігархів (нульовий рейтинг Народного Фронту - яскраве тому підтвердження). Але міняти його на Гройсмана - це аж ніяк не вихід, не порятунок і не надія: обоє ж рябоє. Ясна річ, НФ погодився на шантаж Порошенка, бо в разі переформатування уряду вони збережуть зони впливу і депутатські мандати, якщо ж буде оголошено дострокові вибори - весь цей «фронт» відправиться на політичну пенсію. Словом, рейтинг партії Яценюка впав настільки, що в Порошенка з'явилася можливість підім'яти уряд під себе, зробити прем'єр-міністром лояльнішу й вірнішу людину. Свою.

Стоп. Але завданням Президента не є підминати під себе Уряд. Чи призначати скрізь «своїх» людей - з якими разом виріс, які працювали на твоїй фірмі й не надто багато крали, чи про яких позитивно відгукувалася подружка твоєї дружини. Революція Гідності відбулася не для того, щоб просто замінити одного переляканого змовами й зрадами президента на іншого, який так само хоче зібрати всю владу у своїх руках. У нашій державі для того й існують дві різні посади - Президента й Прем'єр-міністра - щоб запобігти узурпації влади, забезпечити змагальність і демократичність правління. В іншому випадку можна було б прописати в Конституції якогось Гетьмана з необмеженими монархічними повноваженнями. Але так не є.

І тому в хвилину політичної кризи українці чекають від Порошенка рішення, яке може повернути довіру до влади, призначення, яке посилить Уряд, а не відправить його в забуття. Номінація на посаду глави уряду Гройсмана - це, звичайно, плюс президенту, але мінус Україні. Маріонетковий прем'єр в скрутні часи - це рішення не на користь державі. І саме від таких рішень залежить рейтинг: народ досить швидко бачить, чиї інтереси для глави держави передусім - особисті чи України. Шкода лише, що справжнім символом Президента в Україні є аж ніяк не булава, а ...граблі