Багато цікавих речей починається зі слова голландський. Голландський сир, голландська хвороба, і голландський рол - особливий тип руху з коливаннями в різні боки. Голландський референдум у чомусь схожий на нишпорення в межах основного курсу. З одного боку, він показав дулю нам як можливим претендентам на участь у компанії під назвою ЄС, а з іншого - притримав цю дулю в кишені самих голландців. У них це розучений жест. Понад десять років тому на такому самому референдумі голландці з французами «прокотили» європейську конституцію, як нас із вами. Тож не треба хвилюватися щодо населення, якому важко уявити, що знаходиться between Russia and Europe. Тут ні голландці, ні ми не винні. Так склалося. Англійці теж незадоволені багатьма діями сусідів через протоку, й висловлюються із цього приводу з властивим їм гумором, мовляв, єдина хороша річ, яка приходить із Голландії - поїзд до Німеччини.
Оглядачі більшості західних газет охарактеризували підсумки референдуму насамперед як черговий прояв думок євроскептиків. Велика частина із 32 відсотків дорослих резидентів Нідерландів проголосувала проти розширення участі країни у справах Євросоюзу. Точніше, проти мігрантів, криз та зниження питомої ваги корінного населення в житті своєї держави. Україна просто потрапила в рядок очевидних претензій, підігрітих явищами останніх місяців. Адже реальні сирійські біженці в очах голландців виглядають так само як і уявні українські.

Для України цей плебісцит корисний. Дає привід поміркувати про братерство та співробітництво як про різні стани душі. У світі одне можливе без іншого. Іноді добре бути братами, як ми із Грузією, і не мати від цього нічого, крім радості. Іноді, як англійці з голландцями, без обіймів та братань отримувати чималі вигоди. Головне, не приглушувати голос совісті у прагматичних прагненнях.

Взагалі, час вже звільнитися від беззастережного приєднання до будь-якого флешмобу в Єврозоні. Там, як і всюди, є різні заходи для різних людей. Кажуть, українську тему просунули на всенародне осмислення з розрахунку, знаючи - з'явився шанс для опозиційних правих клацнути по носі лібералів. Ми опинилися на кону в грі антиєвропейця Герта Вілдерса проти прем'єра Марка Рютте, переконаного прихильника євроінтеграції. Будемо вважати, що для них першу партію зіграно, а до нас не прийшов поїзд до Німеччини.