Після гучного подання у відставку Арсенія Яценюка вчора, 10 квітня, і публічних висловів практично всіх "коаліціянтів" про нову коаліційну угоду, розпочався новий сезон "коаліціади" – улюбленого політичного серіалу в жанрі трагіфарсу, який із незначними перервами йде в стінах Верховної Ради.

Перш за все, це буде одна із найбільш нестійких коаліцій в історії України. На даний момент голосів у них упритул 226-228, причому навіть не гарантованих – адже обидвоє новітніх "коаліційних партнерів" вирізняються зразково-показовими прогулами більшою частиною фракції. Тобто навіть публічне подання у відставку Яценюка зовсім не означає, що коаліція прголосує її без залучення "регіональних ландскнехтів" і тимчасових союзників.

Власне, саме таким і буде надалі її модус операнді: коаліція існуватиме лише теоретично, а практично голоси будуть збирати під кожне голосування окремо. Це також означає, що "покращена і поглиблена" коаліційна угода, яку вже анонсував Володимир Гройсман, – існуватиме лише на папері, а виконуватиметься рівно так само, як і попередня – тобто ніяк. Більше того, якщо попередня хоча б мала якісь ознаки угоди – бо окремі її елементи все-таки були присутні в законодавчій діяльності коаліції (не без активної участі "Батьківщини", яка постійно на цьому наполягала) – то про цю забудуть уже після одного-двох сесійних тижня, і вона перетвориться на фіговий папірець, якою прикриватимуть кулуарний торг різних лобістських груп і відвертий передвиборчий піар.

Це випливає із уже відомої нам практики "антикризовій коаліції" 2006 року, яка працювала точнісінько таким же чином. Адже кожен "збір підписів" завжди супроводжується торгом. Найчастіше це законопроекти, які мають бути проголосовані в обмін на "гарантування голосу", і які лобіює відповідна група впливу. Всередині самої фракції БПП як мінімум чотири таких групи. Не менше їх і в "Народному Фронті". Обидві партії при цьому мають дуже низький реальний рейтинг, і їхні члени вже зараз стурбовані збереженням себе як діючих політиків і пошуком нового "політичного проекту". Це і визначатиме напрямок (а точніше, шарахання з боку в бік) законодавчої творчості новітньої коаліції.

Не слід також забувати, що обидві фракції вже продемонстрували, що не є договороздатними. Вони можуть дати обіцянки, навіть публічні, про голосування тих чи інших законопроектів, а потім просто взяти і не проголосувати їх, або й навіть не поставити в порядок денний. Безумовно, перші кілька тижнів вони домовленостей будуть дотримуватися, хоча б мінімальних – абистворити в суспільстві враження "монолітності коаліції", а далі все почнеться по новій – і коаліція із просто "кулуарної" перетвориться на "коаліцію кулуарних кидал", де ніхто не буде упевнений у тому, що обумовлена під час торгів "ціна голосу" буде оплачена.

Це швидко зробить коаліцію недієздатною – як це сталось і з "антикризовою коаліцією" – і країну очікують дочасні вибори. Теж рівно так само, як це сталось у 2007 році. Цілком можливо, що і з аналогічним результатом – коли "істинна партія Майдану" НСНУ, зібрана Віктором Ющенком із різних груп впливу, отримала всього 14%. У цьому випадку їх треба буде ділити на двох – адже "істинних партій Євромайдану" в Раді нинішнього скликання дві. І це в кращому випадку.

Але чи будуть узагалі ці дочасні вибори? Адже стільки заяв про неможливість виборів, навіть є інформація про те, що президент швидше введе воєнний стан, але не призначить дочасні вибори.

Заявляти у нас можуть усе, навіть те, що в нас усюди суцільні "перемоги" і ми "впереди планеты всей". Їх уже можна сміливо пропускати між вух, а натомість аналізувати реальні показники.

Зверніть особливу увагу: в усіх повідомленнях про нову коаліційну угоду говориться про звільнення її від популізму. А цим словом у нас називають закони, спрямовані на покращення економічного клімату і підвищення добробуту населення. Отже, ніякого полегшення що для народу загалом, що для малого та середнього бізнесу нові коаліціянти не планують.

Курс на побудову "фіскально-консервативної системи" буде продовжений, адже це єдина річ, навколо якої здатні об'єднатись усі коаліціянти. В рамках цього ладу держава представляє собою "нічного сторожа" при велетенській олігополістичній корпорації, яка контролює всю економіку, і фактично підміняє собою державу. А це призведе до подальшого зростання суспільної напруги.

Крім того, "панамаґейт" фактично зробив президента Порошенка "токсичним", і від нього почнуть дистанціюватись навіть вірні соратники, Гройсман зокрема – чиї амбіції зростають пропорційно кар'єрному росту. Уже зараз, наскільки можна бачити, відбувається "боротьба бульдогів під килимом", і тільки питання часу – коли з-під нього вилетить чийсь труп (у фігуральному сенсі цього слова). Як тільки це станеться, коаліція дуже швидко розвалиться, оскільки лобістські групи розпочнуть пошук нових політичних проектів, не пов'язаних із президентом.

Крім того, уже зараз утворюються нові центри тяжіння, під які буде переформатовуватися решта політикуму, не пов'язана із "кулуарною коаліцією". Одним із них точно стане "Батьківщина", яка вигідно (і заслужено – враховуючи її активність і перелік поданих нею законопроектів) позиціонує себе як представник інтересів найбільш активної і найбільш незахищеної частини нашого суспільства. На роль іншого буде претендувати "Самопоміч", яка може ним стати, якщо зробить висновки з криворізького афронту. Не виключено, що вже найближчим часом утвориться ще два таких центри, рангом поменше, один із яких буде пов'язаний із Саакашвілі, а другий – із Льовочкіним і залишками "Партії регіонів".

Коли переформатування буде добігати кінця, дочасні вибори стануть питанням виживання всіх депутатів, які входитимуть до "кулуарної коаліції" – адже всі вони опиняться за бортом. На це накладеться соціальна напруга і тиск новоутворених центрів тяжіння, які на відміну від коаліції будуть опиратись на народну підтримку.

І тоді будуть оголошені перевибори. Це і є реальна перспектива, яка очікує Україну в найближчі півроку, і до якої уже слід почати готуватися.