Що відбувається в коаліційних переговорах наразі з упевненістю не може сказати ніхто, із головним верховним медіатором Петром Порошенком включно, припускає в своєму блозі на "Новому часі" політтехнолог Тарас Березовець.

Ми сильно нарікаємо на те, що в українській політиці багато популізму з боку таких партій як Опоблок, "Батьківщина", Радикальна партія" тощо. Була надія на те, що дві основні прагматичні сили Верховної Ради – "Блок Петра Порошенка" й "Народний фронт" – усе ж таки зможуть домовитися. Станом на минулий тиждень, у парламенті було достатньо голосів для створення коаліції та голосування за Володимира Гройсмана на посаді прем'єр-міністра.

Але в чому принципова відмінність Гройсмана від Арсенія Яценюка? Останній назвав себе прем'єром-камікадзе, а перший, якщо все ж таки стане головою уряду, буде прем'єром-стабілізатором. Його основна функція полягає в тому, щоб дещо заспокоїти розхитану систему державної машини і відстрочити дострокові парламентські вибори. Всі прекрасно розуміють, що вони в будь-якому випадку будуть, проте стоїть завдання, щоб це сталося якомога пізніше.

Настрій багатьох депутатів БПП і НФ минулого тижня був оптимістичним, усі запевняли, що коаліція буде створена. Відповідно, вибори відбудуться не раніше, ніж через рік, тобто, навесні 2017 року.

Що сталося пізніше? Відносини Гройсмана з Порошенком насправді дещо інші, ніж багато хто вважав. Багато хто сприймав Гройсмана і його уряд як придаток до Адміністрації президента. Ще минулого тижня, голова АП Борис Ложкін сказав мені особисто, що ця думка помилкова, Гройсман цілком може сказати "ні" багатьом у цій країні, зокрема – президентові.

Навіщо Гройсманові подібна боротьба за Кабмін, теж зрозуміло. На відміну від усіх попередніх урядів, включно з Яценюком, у нього не просто не буде "медового місяця" у відносинах з українським народом – навіть "медового тижня"е. Люди дуже знервовані і чекають негайних результатів. Таким чином, м'якого входження у владу майбутній прем'єр не матиме.

Протягом першого місяця роботи потрібно буде показати чіткі результати. По-перше, після зриву голландського референдуму мають дати чітку відповідь, коли Україна підпише безвізовий режим з Євросоюзом, причому зробити це потрібно негайно. По-друге, має бути запущено Державне бюро розслідувань – останній ключовий орган у частині боротьби із корупцією. Нарешті, потрібно дати відповіді підприємцям, зокрема, прийняти новий Податковий кодекс, і пояснити людям, коли можна розраховувати на зупинку падіння бізнесу. Це три простих кроки, які повинен буде вжити новий український уряд.

Чому йдуть настільки запеклі бої щодо призначення нового Кабміну? Уряд Гройсмана, за фактом, мав складатися зі трьох команд: БПП (висуванці президента), НФ (шість осіб) і самого Гройсмана. Передбачалося, що остання команда буде найменшою: Гройсман обставлений "червоними прапорцями" і не має своєї опори (партії) в парламенті.

Конфлікт, фактично, стався на ментальному рівні. Багато хто сприймав його як молодшого партнера президента, а він почав сприймати себе як рівного Порошенкові. Нерозуміння суті метаморфоз, що відбулися, зокрема, ментальних метаморфоз Гройсмана, породило нинішні конфлікти в стосунках із президентом. Більш того, розкол у стосунках Порошенка та Гройсмана буде тільки поглиблюватися. Порошенко таких речей не забуває. Він може зробити вигляд, що забув, однак президент до сьогоднішнього дня пам'ятає конфлікт з Юлією Тимошенко, коли вона пред'явила йому секретний протокол із Віктором Ющенком про те, що стане наступним прем'єром.

Позитив цієї ситуації полягає в тому, що після неї всі повинні вирости і зрозуміти, що друзів і ворогів тут немає. Психологія Гройсмана дуже проста: він сприймає політиків не як ворогів або друзів, а як політичних попутників. Якщо ти сьогодні вигідний і корисний – як президент Порошенко – він буде співпрацювати, але якщо завтра вигоди він бачити не буде, то легко розійдеться з подібним партнерством.

Чого ж чекати далі? На сьогоднішній день нічого не заважає фіналізувати коаліцію БПП і НФ. Конфлікти, за фактом, залишаються щодо міністерств соцполітики й економіки. Гройсман повинен стримати свої апетити, оскільки у нього немає своєї сили у Верховній Раді і він так чи інакше буде залежати від позиції Порошенка. Що якщо цього не станеться? У сценарій дострокових виборів я не вірю – це, швидше, якийсь шантаж з метою прискорити закінчення переговорного процесу. Ідеальний прем'єр-міністр для Порошенка – Павло Клімкін, міністр закордонних справ, людина, яку президент прекрасно розуміє. Проте під нього немає голосів у парламенті. Друга людина, за яку є голоси, – це Олександр Турчинов. Під нього без проблем буде сформована коаліція, але сам він категорично відмовляється. Решта званих кандидатів – нереальні і зібрати під себе голоси депутатів вони не зможуть.