Я дуже добре запам'ятав цей момент, бо сміятися над президентом може кожен, а помітити, що сам теж таке "рябоє" – не кожен. І що б ви там не казали, а мову Янукович старанно вчив і старанно читав з папірця. І ось коли наша люба преса, гроза офшорів і хонок, була запрошена на показовий тур Міжгір'ям чи щось таке, Янукович стояв і читав з папірця про якісь подробиці будівництва. Старанно читав, аж поки не дійшов до слова "віконна лиштва", яке його вирубило. Він кілька раз намагався повторити по писаному а потім обурився:

– Нє, ну налічники ж, – просто і ясно.

Я, звісно, тоді поржав, але згодом став ловити себе на тому, що поводжуся абсолютно аналогічно, зіштовхуючись із якимись новими для мене проявами української. Торгуюся зі словниками, вигадую сто причин, чому правильно "налічники" й "сквозник" і таке інше. Але я принаймні це усвідомлюю.

А узькоязичні блогери останнім часом з'їли якусь централізовану ольгинську бацилу давати поради, якою повинна бути українська мова дописів у ФБ, як українські перекладачі повинні передавати прізвище – Голден, Холден чи Ґолден, бо ґ – то "вигадана" ж літера, її щитай шо і нема, а узькоязичний читач вважатиме, що Голден, то не Холден, а Ґолден, золотий себто, й таке інше.

Шановні, справді, на фіга оці всі складнощі й словники, і правила. Ну налічники ж – просто і ясно. Позвать мені директора Інституту української мови, зараз Короєдов йому все розкаже про українські переклади. Ич, розпустилися, про якусь школу перекладу твердять, дурачки неруські.