Одного разу я подарувала одному чоловікові светр, навіть не побоюся цього слова світшот. Чоловік цей носить світшот не знімаючи, в усіх країнах, на всіх фотографіях, представляє в ньому державу і випиває в ньому з дівчатами, на ТВ, радіо і спить мабуть теж у ньому - час від часу то точно. Мені могло би бути приємно, але річ у тім, що я дуже багато разів чула від цього чоловіка, який цей светр поганий. Бачиш, - казав він знімаючи светр, - линяє. Відчуваєш - скатується. Буде жарко, - казав він, одягаючи светр, хороший светр, - ні, ти не подумай, хороший светр, просто неякісний; буде холодно - така тканина просто, недобра, ти не подумай; і пошитий не так; і рукави закороткі, трошки. Ну і ще прінт точно злізе після прання, точно тобі кажу, злізе.

А одній приятельці я колись знайшла роботу. Нормальну роботу, її пропонували мені, а мені було не треба, я довго і наполегливо рекомендувала приятельку і її взяли. Вона працює там 4 ЧОТИРИ роки, і кожен раз, коли там щось не так, вона пише мені. Що не погодили відпустку на її дати, і змусили зробити картку в Приваті, і взагалі треба зробити СПД щоб працювати по-білому, і її не цінують, не відправляють на навчання, не покривають витрати, не носять на руках, а от я казала тоді...

4 роки. Чотири. І я взагалі не маю ніякого стосунку до її роботодавця, ніякого.

Сьогодні вона знову таке мені написала - типу от бачиш, я те і те, а мені отак.

І я їй сказала - звільнися уже б.т н.й і ніколи більше мені не пиши.

І знаєте, що? Вона сильно образилася, ця приятелька. І чоловік той теж давно мене не святкує, теж десь з таких приводів.

Дякуйте, коротше, завжди. Бо їдемо з друзями в машині і ржем з людей позаочі, негарно якось навіть.