Чи можемо 2020 рік зробити роком моди на повагу одне до одного й елементарну ввічливість? Чи усвідомлюємо, як неповага і неввічливість впливають на суспільство навколо нас?

І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
— Люди, будьте взаємно ввічливі! —
і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!
(Ліна Костенко)

У моді сьогодні щирість, тому кожен вважає за потрібне висловити свою точку зору про іншого. У моді справжність, але це дуже часто не стільки причина для кожного працювати над собою, скільки сказати: "Приймайте мене таким, який я є". Чи можемо 2020 рік зробити роком моди на повагу одне до одного й елементарну ввічливість? Чи усвідомлюємо, як неповага і неввічливість впливають на суспільство навколо нас?

Дослідження ввічливості в США

Ще 9 років тому колеги з Weber Shandwick і Powell Tate у партнерстві KRC Research розпочали дослідження про стан поваги і ввічливості у США — Сivility in America. Словник Мерріам-Вебстер визначає civility як цивілізовану поведінку, коректність або ввічливість, вихованість, коректність, чемність, люб’язність. Історично, цивільність також означала наявність освіти, здатність бути дружнім, демонструвати доброту й хороші манери. Сivility походить від латинського слова civilis, що означає "спосіб суспільної взаємодії, що відповідає стандартам громадянина". Що ж, у Древньому Римі, мабуть, стандарти того, хто є громадянином, були вищими, ніж у 2010-х нашого світу. Бути incivil або "нецивільним" тоді означало "не бути громадянином".

Американський інститут ввічливості в урядуванні визначає цивільність або ввічливість як "ствердження власної ідентичності та комунікацію власних переконань без приниження когось іншого у процесі". Власне, ввічливість — це здатність не погоджуватися з кимось без демонстрування неповаги до цієї особи. Це фундамент для здорового діалогу у суспільстві чи будь-якій організації.

Читайте також: Новорічне звернення Зеленського. Українські інтелектуали опинилися в політичній пастці

Що ж таке неввічливість? Це неповага чи у гіршому варіанті хамство. Великою мірою, це те, що ми колись називали невихованістю чи браком культури. І це може по-різному проявлятися: насміхатися зі сказаного колегою позаочі, принижувати чи образливо дражнити когось, зневажати закон чи правила. До сучасної неввічливості можемо віднести навіть таку поведінку, як без вибачень відволікатись на дзвінки, коли хтось спілкується з нами. Можливо, ми не мали на увазі когось образити, але якщо нас так сприйняли, це має наслідки.

2011 року у США більшість американців вважали, що брак ввічливості й поваги одне до одного стає проблемою у їхній країні. Дослідження 2019 року зафіксувало ще більш негативний вплив неввічливості на майбутнє США, їхнє суспільство й демократію, а також руйнівний вплив соціальних медіа на зменшення ввічливості. Так думають понад 93% опитаних. Можливо, це пояснюється тим, що віднедавна соціальні медіа стали форматом здійснення американської політики. Адже президент Трамп в основному через Твіттер поширює ненависть і апелює до найгірших рис своїх виборців.

Водночас звичайні американці сьогодні відчувають потребу примножувати ввічливість у суспільстві. Зокрема, 55% опитаних готові навчати дітей ввічливої поведінки. Понад 40% американців готові поводитися ввічливо, коли з ними поводяться неввічливо, показувати приклад родині, друзям і колегам, голосувати за політичних лідерів, котрі поводяться ввічливо. Крім того, третій рік поспіль дослідження показує, що 89% працівників вважають своє місце роботи осередком ввічливості. Майже 8 з 10 опитаних відчувають позитив, коли спостерігають ввічливість на роботі. 4 з 10 зізнаються, що ввічливість на роботі піднімає дух і впливає на їхню лояльність до свого працедавця, а також на якість їхньої роботи.

Неввічливість і насильство в Україні

В Україні дуже багато людей навіть не здогадуються, що піддаються словесному насильству або самі поширюють його щодня — у спілкуванні в парах і з сусідами, у вихованні дітей, у взаємодії з колегами. За результатами дослідження Be—it Health & Social Impact для UNICEF, лише 59% українців вважають словесні образи та обзивання на адресу дітей проявами насильства. А 33% вважають їх допустимими в деяких ситуаціях.

Читайте також: Washington Post: "Жахливі десяті" закінчились, але двадцяті можуть бути ще гірші

Раніше колеги вже звертали увагу на приклади та вплив іноді нахабної поведінки президента Зеленського на початку його каденції. Адже українці з великим інтересом спостерігали ТБ-шоу його перших подорожей у регіони й епатажні "розборки" з місцевими чиновниками. Хтось каже, що президента можна зрозуміти, бо це виправдані словесні атаки на некомпетентність чи корупційність підлеглих. Але слова мають значення. Запущені через ТБ моделі поведінки лідера країни залишають свій слід на всіх, хто їх побачив.

Якщо президент хамить підлеглим, батьки хамлять дітям, то школярі робитимуть це щодо вчителів, студенти щодо викладачів, а співробітники щодо працедавців і навпаки. Це ланцюжкова реакція.

Гормони і нахабна поведінка

Мусимо пам’ятати, що домінантна й нерідко нахабна поведінка, за словами Пола Зака, автора праці "Біологія довіри", у прямому сенсі завдає шкоди людям, на яких вона націлена. Коли керівник нахабно спілкується з підлеглими, це впливає на них не лише в конкретний момент. Ефект "насильства" є тривалим. Люди зберігають пам’ять про соціальне відторгнення довше, ніж про фізичний біль.

Крім того, домінантна поведінка завжди призводить до стресу, котрий притуплює здатність мозку до вироблення окситоцину і зменшує наше бажання взаємодіяти з іншими та докладати зусиль для будь-яких спільних цілей. Домінантні поведінки є особливо гострими серед чоловіків, у яких понад 10 разів більше, ніж у жінок, тестостерону — гормону, рівень якого зростає, коли людина ставить себе в центр уваги. Однак вони підвищують рівень тестостерону в жінок також. Високий тестостерон переконує мозок, що інші вважають нас привабливими й соціально впливовими. Він також зменшує здатність мозку виробляти окситоцин, знижує емпатію й нашу здатність до співпраці. Я вірю, що справжнім тестом культури особи є те, як ми ставимось до тих, хто має менше влади чи нижчий статус за нас.

Згубний вплив неповаги

Крістін Порат із Джорджтаунського університету разом із Крістін Пірсон з Thunderbird School of Global Management провели дослідження, щоб дізнатися про наслідки навіть невеликих проявів неповаги. Респондентів, що працюють у широкій вибірці організацій, просили описати досвід, коли до них поставились неделікатно або нахабно, а також описати, як вони реагували. Один із респондентів описав свого керівника, який любив казати про роботу колег "Це робота для дитячого садка", а інший критикував колег у присутності усієї команди. Така поведінка демотивувала респондентів: 66% респондентів сказали, що зменшили власні зусилля щодо праці, 80% витрачали час на те, щоб журитися про те, що відбулось, а 12% змінили працю, що коштувало компаніям мільйони доларів продуктивності і прибутків.

Читайте також: Навіщо ми разом? Післямова до новорічного звернення

Неповага впливає не лише на тих, кого вона безпосередньо стосується, але всіх, хто мали шанс її засвідчити. Якщо працівник стає свідком прояву неповаги до іншого колеги, він теж знаходиться в зоні ризику. Ізраїльські вчені довели, що медичні команди, що працюють у супроводі лайки, є менш ефективними не лише з діагностикою, а й з проведенням медичних процедур. У таких командах — гірший обмін інформацією, немає адекватної підтримки між колегами. Це можна побачити і в інших галузях — від бізнесу до державного управління. Це стимулює усі організації сьогодні рахувати, скільки їм коштує неввічлива поведінка й іноді радикально змінювати свою культуру.

Якщо неввічливість так дорого коштує, чому її досі так багато у нашому житті? Стрес є причиною номер один. Люди живуть у стані "забагато". Інша причина — це те, що люди скептично ставляться до потенційних наслідків ввічливої поведінки, переживають, що, демонструючи повагу, здаватимуться надто добрими, а не "по-лідерськи". Вони думають, що "хороші дівчатка" ніколи не отримають офіс на найвищому поверсі, а "хороші чоловіки" ніколи не отримають підвищення.

Чи треба для просування по кар'єрі ставати альфою? Якщо подивитись ТБ, саме так і може здатись. Але в довгостроковій перспективі така поведінка є програшною. Дослідження Morgan McCall and Michael Lombardo з Центру Креативного лідерства доводять, що основна причина недосягнення цілей лідерів — це груба чи "бикуюча" поведінка. Навіть ті, хто здобувають успіх попри неввічливість, рано чи пізно, з такою поведінкою ризикують не отримати допомоги в найбільш відповідальний момент. Дослідження, у якому взяли участь понад 20,000 працівників компаній різного розміру у світі, говорить про те, що понад усе працівники очікують від своїх працедавців поваги. Мати повагу — це важливіше за визнання, зворотний зв’язок, навіть за навчання.

Зрештою, повага і ввічливість — це часто дуже елементарні речі. Якщо ви в 5 метрах від когось — усміхніться очима, якщо у 3 метрах — привітайтеся голосом. Клініка, що запровадила таке правило для свого персоналу, побачила зростання рейтингів задоволеності пацієнтів і рекомендацій своїх лікарів іншим пацієнтам. У компанії Campbell, котра свого часу мала проблеми з залученням працівників, CEO одного року підписав понад 30 000 листівок "Дякую" працівникам. Лідери щодня мають близько 400 можливостей контакту з колегами в організаціях середнього розміру. Більшість із них тривають не більше ніж 2 хвилин. Але кожна хвилина має значення.

Як долати вірус неввічливості?

Вірус неввічливості - небезпечний і заразний, ми стаємо його носіями, навіть коли випадково стаємо свідком. Цей вірус можна підхопити будь-де: на роботі, вдома, онлайн, у школах і в наших сусідів. Він впливає на наші емоції, нашу мотивацію, нашу продуктивність. Він навіть впливає на те, наскільки ми є уважними й фізично робить наш мозок менш ефективним. Це стається не лише, коли ми бачимо гострий прояв неввічливої поведінки, достатньо чути неввічливі слова.

Читайте також: Платон и благо искусственного интеллекта

Як це подолати? Протистояти імпульсивним діям, переводячи дух і зважаючи на наслідки своїх слів. Перед тим, як щось сказати, варто подумати: "Як я хочу запам’ятатись?". Самим пам’ятати, що те, як ми ставимось до людей, визначає все. Ввічливість і повага розкривають у людях їхні найкращі сторони. Ті, кого більше поважають, є продуктивнішими, чуються здоровішими, сфокусованими, прагнуть залишатись з організацією і є уважнішими до інших. Тож зрештою це питання до кожного з нас: якими ми хочемо бути? Яким хочемо бачити місце, де працюємо, чи країну, у якій живемо?

У грудні 2019 року на вулиці Сагайдачного в Києві з’явилася інсталяція "Повага до людини = повага до країни" — це тихий протест у час світових та суспільних змін. Його мета — нагадати прості істини, які ми інколи забуваємо в буденній метушні. Про свідоме паркування, про сміття, яке варто донести до смітника, про готовність поважати особистий простір інших. Все це — невіддільні складники щоденного прояву ввічливості одне до одного та поваги до людини. Без поваги до окремої кожної людини не можна побудувати поваги до країни. Це залежить від кожного з нас.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube