Після того як вщухли перші емоції хочеться додати інших акцентів у питанні призначення нового Уряду, більшість яких ЗМІ з різних причин не помітила.

Я не буду зупинятись на персональному складі Уряду, відсутності звіту кожного міністра, ганебному кнопкодавстві під час голосувань, сумнівній легітимності голосування та принизливій постанові, яка скасовувала попереднє рішення парламенту про незадовільне визнання роботи Уряду.

По-перше: хочу звернути увагу на процес формування нової-старої коаліції. А саме добір фракцією БПП інших депутатів з числа позафракційних та тушок до необхідної кількості. Те, що сам процес не відповідає жодним європейським стандартам і є як мінімум сумнівним з точки зору Конституції очевидно для суспільства. Але звертаю увагу, що окрім позафракційних добір відбувся саме з тушок Самопомочі. Цей факт дає красномовну відповідь хто є автором торпедування фракції Самопоміч. Нагадаю, що частина депутатів була вилучена з фракції за голосування в підтримку змін до Конституції в частині децентралізації, якими вводилися необмежені права префектів, а окупованим територіям Донбасу передавалися повноваження, що суперечать унітарності країни.

По-друге: призначення нового очільника Уряду сталося виключно завдяки голосам колишніх регіоналів (а як відомо колишніх регіоналів не буває). Саме завдяки голосам депутатських груп «Відродження» 23 голоси та «Воля народу» 16 голосів, з яких 25 депутатів голосували за сумнозвісні закони «16 січня». 
Я неодноразово писав, що в парламенті з першої сесії утворилося насправді дві коаліції: Європейська Україна та друга , яка складається з фракцій БПП, Народний фронт та регіоналів (бувшими та теперішніми). Саме цією коаліцією гвалтувалася Конституція, здійснювалися призначення Шокіна та Грицака, ухвалювався державний бюджет країни 2016 року, була провалена реформа Генеральної Прокуратури та багато інших важливих рішень. Тобто призначенням Гройсмана така коаліція лише офіційно легітимізована.

Тепер остаточно стало зрозуміло, що жодних ефективних розслідувань, пов'язаних з колишніми регіоналами не буде і не могло бути.
Доречі така коаліція вже давно діє у Харкові та області: де коаліцію утворили колишні регіонали у форматі політпроекту «Відродження» та БПП, яка також часто складається з колишніх регіоналів. 
Ширка у Верховній Раді стала суровою реальністю.

По-третє: враховуючи тотальну залежність переважної більшості депутатського корпусу від своїх господарів можно прогнозувати достатньо слабку стійкість коаліції. Бо у будь який момент за командою господаря необхідна кількість депутатів може покинути коаліцію, що дасть привід Президенту через місяць мати можливість у будь-який зручний спосіб призначити позачергові парламентські вибори.

З цієї ситуації можна зробити наступні висновки - Україна отримала невеличку передишку, якою треба скористатися для розбудови та зміцнення неолігархічних партій та прийняття нового виборчого закону за відкритою пропорційною системою, що є чи не єдиним еволюційним шляхом справжнього оновлення політичної еліти та поступового зменшення впливу олігархату на прийняття політичних рішень.