Історія про Білорусь і проституток.

Мій знайомий скількись там років тому на прохання однієї організації поїхав у Білорусь консультувати тамтешніх опозиціонерів, як можна й треба реформувати службу безпеки, ну щоб хоча б для проформи.

Почалося все, звісно, в аеропорту із прохання пройти на додатковий огляд. Перевіривши всі можливі тілесні отвори й конфіскувавши телефон, мого знайомого, назвімо його по-кафківськи – К., відпустили в таксі. Окрім телефону забрали також шапку, що, з огляду на -33 на вулиці, було не дуже смішно.

– О, ваші знайомі за вами їдуть, усе нормально, – каже таксист.

– Та не дуже, це не мої знайомі, – відповідає К.

У готелі К. треба було подзвонити в посольство такому собі Алексові, який мав його всюди возити на дипломатичній машині.

Та от тільки відразу ж після реєстрації в усьому готелі вимкнули електрику й жоден телефон, ясна річ, не працював.

У готелі, здається, не жив більше ніхто. Не видно було навіть прибиральниці, лиш за столиком у фойє мило щебетали напівголі проститутки. Після довгих торгувань одна з них погодилася за 10$ позичити свій телефон. К. зв'язався з Алексом і наступні два дні провів у його автівці, приїжджаючи в готель лиш ночувати.

Останній день у Мінську. Усі свої речі К. уже відправив недоторканною дипломатичною поштою. У літак собі лишив лиш грубий томик "Історії Білорусії", виданий білоруською Академією наук, чек із магазину, про всяк випадок, К. теж зберігав. Щоб якось перебути час до приїзду машини, він вийшов у -30 на вулицю покурити. Услід за ним вийшла проститутка, радше без одягу, ніж у ньому. Тихо підійшла й прошепотіла російською: "Добре, що ти нас не купив. У нас було завдання тебе зняти на відео". І повернулася назад у готель.

– Перемога вже близько, – радів Алекс дорогою до летовища. – Якщо вже навіть проститутки за нас!

"Історію Білорусії" в К. таки конфіскували в аеропорту. Тому крім цього досвіду К. знає про Білорусь тільки факт із підручника стародавньої історії, виданого ще за часів батька Масарика. Описуючи підсічно-вогневе землеробство (коли під поля для обробки випалюють частину лісу) автор книги вказував, що цей метод і зараз дуже активно застосовують на значній території Білорусі.