Скаржились, що ніхто з політиків на роботу не їздить на вєліку. Стояли, зціпивши зуби, пропускаючі кортежі. А тепер ржуть з Віталіка, який не сильний політик і зовсім не оратор, але сів і спокійно крутить педалі. Вчора кілька моїх друзів бачили його на вєліку в центрі. Без кортежу. Біля мого дому активно ремонтується велотрек, який колись ми захищали від забудови, а тепер от і захищати його не треба.

Я от все думаю. Може "День Перемоги" контекстуалізувати? Хай лишається свято святом, але з новим контекстом. Якщо ми так любимо волати про зраду і не помічати перемог, може, треба почати хоча б з одного дня на рік? Свята Перемоги, коли всі писатимуть про позитивні зміни, що сталися навколо, про зміни, які відбулися всередині. А потім таке свято щомісячним зробим, а тоді введемо тижневі Суботники Перемоги. Будемо контекстуалізовувати радянські терміни принципово, щоб бути ближчими до людей, як Володимир свого часу з хрестом до язичників прийшов і переназвав їх старовірство по-європейськи. Не з першого разу йому це вдалося.