25 квітня в місті Ганновері президент США Барак Обама зустрінеться з німецьким канцлером Анґелою Меркель, французьким президентом Франсуа Олландом, британським прем'єром Девідом Кемероном та італійським прем'єром Маттео Ренці, повідомляє в своєму блозі на "Новому часі" колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко. Вже відомо, що однією із важливих тем обговорення стане Україна.

Те, що наша країна не сходить з порядку денного Заходу, – суттєвий момент, і цю тенденцію ми повинні всіляко підтримувати. Те, що світові лідери зберуться і будуть говорити про Україну, свідчить про те, що стурбованість російською агресією (хоча вони називають її "криза в Україні") зберігається.

Раз так, обмежитися розмовами про те, що сторони повинні виконувати Мінські угоди, було б контрпродуктивно. Будь я на їхньому місці, то вирішив би, що в цій ситуації час переходити від закликів до конкретних дій, тим паче, що Росія останнім часом своєю поведінкою дає все більше і більше приводів для цього. Вона провокує Захід на неприємні речі, блефує і шантажує.

На цьому тлі "ніяка" реакція з боку Заходу здатна лише підбурити Росію користуватися тією ж тактикою.

Нещодавно я натрапив на цікаву роботу Карла Маркса під назвою "Кримська війна", яку він написав 1854 року. Я б дуже радив нашим західним партнерам попросити своїх помічників її роздрукувати і принести їм почитати. Те, що Маркс писав про Росію тоді, і те, що вона робить зараз, схоже, як дві краплі води. Іншими словами, ось уже два століття Росія продовжує грати із Заходом у свою гру, на яку він досі не в змозі адекватно зреагувати.

У певний момент це повинно закінчитися, адже зараз у РФ є ядерна зброя, і вона є глобальною загрозою. Раніше Захід мав змогу вдаватися до відмовок, але тепер, коли Росія представляє загрозу всьому світові, він більше не може залишатися на своїх псевдоліберальних позиціях: треба думати про нові форми впливу на Росію.

Думаю, західним лідерам варто було б запропонувати хоча б кілька рішень, які дали б РФ зрозуміти, що продовження попередньої політики буде для неї дуже невигідним і небезпечним.

На цьому тлі мене дуже приємно здивувала деяка інформація, яка починає циркулювати, хай поки й неофіційно, про можливі кроки в напрямку України і Грузії, які повинні бути зроблені на Варшавському саміті НАТО. Хотілося б, щоб ці чутки стали реальністю, а ми і Грузія отримали б інструменти, які дозволять нам максимально швидко прийти до стандартів Альянсу, а потім і стати його повноправними членами.

Це була б адекватна відповідь на загрозу з боку РФ. Потрібні нові форми співробітництва, які дозволили б нам максимально швидко вступити в НАТО. Про це і хотілося б почути – як у Ганновері, так і пізніше у Варшаві.