В інтерв'ю німецьким журналістам президент Петро Порошенко заявив, що має намір провести в Україні референдум, на який буде винесено питання про вступ до НАТО, зазначає у своєму блозі на "Новому часі" політолог Петро Олещук.

Сам собою референдум не є вирішальним чинником для вступу країни в НАТО. Щоб серйозно говорити про членство в Альянсі, потрібна, перш за все, його згода. Відповідне рішення приймають у самому НАТО, відтак країні надають план дій щодо вступу. Після виконання поставлених умов ухвалюють остаточне рішення про приєднання країни до блоку.

Таким чином, заява Порошенка про проведення референдуму є частково популістською. Але чому президент вирішив задіяти цей популізм саме зараз? Чому не провів референдум раніше? Адже таким чином він міг суттєво підняти рівень народної підтримки, врятувати свій рейтинг. (Сьогодні вже незрозуміло, чи врятує референдум істотно підірваний рейтинг Порошенка).

Читайте також: Чому нейтралітет – не вихід для України

Одним із пояснень такої поведінки президента може бути наявність у Мінських угодах неофіційної частини. Я й раніше допускав, що в мирних домовленостях щодо Донбасу можуть бути не тільки публічні умови, але й цілий ряд неофіційних, геополітичних рішень, які ніхто не наважується озвучити публічно. Завдяки цій неофіційній частині, мабуть, і були відстрочені ратифікація й уведення в дію Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Можливо, там також було прописано, що не можна чіпати мовне законодавство Колесніченка - Ківалова, переслідувати представників режиму Януковича, а також відмовитися в осяжній перспективі від членства в НАТО, щоб не провокувати Росію.

Останнім часом ми спостерігаємо, що план мирного врегулювання ситуації на Донбасі тріщить по швах. Росія демонструє, що не сприймає взяті на себе зобов'язання в рамках Мінська-1 і Мінська-2 як керівництво до дій. По суті, вона виходить із цього процесу. Росіяни бачать зміну риторики на Заході, зокрема в США, і сподіваються, що невдовзі отримають від Білого дому свободу дій в Україні. Ми чуємо відповідну риторику з вуст наших західних партнерів – правда, поки що на неофіційному рівні. Мовляв, не потрібно ставити питання про членство України в НАТО. Можливо, потрібно піднімати питання про нейтралітет України. Це так звана доктрина Кіссінджера, у якої, за повідомленнями, є прихильники в адміністрації Трампа.

З огляду на це, можна зробити таке припущення: декларуючи проголошення референдуму, президент Порошенко, по-перше, нагадує, що мирний процес в Україні був пов'язаний із цілим рядом зобов'язань, і якщо Росія із Заходом відмовляються від своїх зобов'язань, то й Україна має на це повне право. По-друге, він демонструє нашим західним партнерам, що після багаторічних декларацій про те, що Україна є частиною західного світу, що НАТО відкрите для України, просто так відійти від цих слів не вдасться. Якщо дійсно пройде референдум, й українське суспільство дасть чіткий сигнал, що виступає за членство України в НАТО, блокові буде набагато складніше висувати ідеї про нейтралітет і буферний статус України.

Якщо всі сторони виходять із формальних і неформальних Мінських угод, не вважають за необхідне дотримуватися цих зобов'язань, то Україна не дотримуватиметься ніяких зобов'язань. Внесення мовного законопроекту й анонс референдуму щодо НАТО – зайве тому підтвердження. Україна показує, що не має наміру дотримуватися неформальні зобов'язання перед Росією, якщо та не виконує своїх.

Крім того, за допомогою референдуму президент вирішує цілий ряд внутрішніх проблем: реабілітація себе в очах виборця після численних скандалів, підтвердження відданості західному шляхові розвитку для України, поліпшення власного рейтингу та рейтингу своєї політичної сили. Можливо, він тримає в голові варіант можливих дострокових виборів.

Читайте також: Чому Україна не може відмовитися від вступу до НАТО

Навряд чи цей референдум проведуть найближчим часом. Потрібно внести зміни в законодавчу базу, підготувати його, сформувати склад ЦВК. Більш того, не думаю, що Порошенку потрібен референдум прямо зараз. Його можна використовувати як політичну кампанію, яка може перерости у виборчу кампанію. Оскільки потрібно буде агітувати за референдум, президент отримає постійний інформаційний майданчик. При цьому він буде агітувати не за себе чи за свою політичну силу, а за референдум. Це непряма самоагітація.

Ймовірність того, що українці підтримають вступ до НАТО, досить велика. Рівень підтримки Альянсу серед населення останнім часом постійно зростав. При цьому Крим і значна частина Донбасу, зі зрозумілих причин, голосувати не буде. Опоненти референдуму, звичайно, можуть оскаржувати його результати, оскільки не всі громадяни України зможуть проголосувати. Таким чином, навіть якщо референдум буде проведений, за межами України він буде розцінений як своєрідна консультація, опитування громадської думки.