Мабуть треба було це написати ще до парламентських слухань, але чесно дуже важко писати про Донбас. Знайомі військові не хочуть розмовляти про війну, а я не дуже хочу про поламані долі людей, яким часто не вдавалось допомогти в тій мірі, в якій вони цього потребували.

Перше і головне, що треба знати про переселенців (правильно - ВПО) - це те, що вони різні. В залежності від регіону у них абсолютно різні інтереси. Тому неправильно казати, що для них щось конкретне є головним. Наприклад, для тих, хто в Києві головне - це житло, для тих хто на Донбасі - це робота. Представники міжнародних організацій казали мені, що міжнародний досвід конфліктів показує, що 80% переселенців таки повертаються додому після відбудови. Це треба врахувати сьогодні.

Друге - це те, що найбільший страх переселенця - невпевненість у завтрашньому дні. Чи будуть кошти на життя? Як складеться життя дітей? Чи буде житло і робота і т.п. І в саме в цьому напрямі треба думати. Тут також велика проблема інтеграції переселенців. З одного боку, давши людині житло і роботу - ми ускладнюємо їй можливість повернення додому. З іншого боку - не може людина довго перебувати у невизначеності. Нижче я спробую запропонувати логіку створення визначеності.

Отже, згідно статті 19 ЗУ Про боротьбу з тероризмом відшкодування шкоди заподіяної терористичним актом здійснюється з державного бюджету. Це означає, що влада так чи інакше буде відшкодовувати людям зруйноване майно. Виходячи з цього я пропоную наступний механізм: кожен переселенець має отримати від держави ПИСЬМОВЕ ПІДТВЕРДЖЕННЯ ГАРАНТІЙ відшкодування заподіяної шкоди після завершення конфлікту.

Наступний крок, якщо переселенець не планує повертатись, то він обмінює гарантії на негайне відшкодування, тобто отримує житло на вільній території, але відмовляється від свого майна на окупованій території на користь держави. При чому надання житла має відбуватись в масштабах всієї країни, а не в місці, яке подобається переселенцю.

Це дозволить отримати кількість людей, які точно не планують повертатись і зрозуміти необхідні державні витрати на їхнє забезпечення, і водночас, люди, які планують повертатись, почуватимуть себе більш захищено. І це майже нічого не коштує.

Наступне - це вирішення проблем з роботою. Треба сказати, що уряд зробив чимало для того, щоб стимулювати працевлаштування переселенців, але враховуючи економічну кризу результати не вражають. Єдиним і правильним виходом є ГРОМАДСЬКІ РОБОТИ.

В Донецькій області міста та райони позакладали додаткові кошти на громадські роботи в 2016 році і пріоритет для переселенців. Чому це важливо? Це можливість заробити кошти тимчасовим підробітком, фактично - така собі підстраховка. Але є інший важливий ефект - це довіра місцевих. Коли переселенці роблять внесок у вигляд міста через громадські роботи, мешканці сприймають їх більш доброзичливо.

Такі пропозиції. Принаймні це точно можна втілити, і перестати морозитись і робити вигляд, що проблеми переселенців не існує.