Мінськ - це заперечення реальності і цивілізаційний рух назад для України, Європи і світу. Про це у блозі на сайті "Новое время" пише віце-спікер Верховної Ради Оксана Сироїд.

Тому альтернатива Мінську очевидна - визнання реальності і поступ вперед.

На практиці це означає для України і її партнерів, передовсім США:

- юридичне визнання війни і окупації як Криму так і частин Донеччини і Луганщини;
- тимчасова ізоляція окупованих територій для того аби дати змогу Україні розвиватися економічно і політично без руйнівного впливу Росії із середини;
- напрацювання разом із міжнародною спільнотою рішення не лише для відновлення державного суверенітету (відведення озброєнь і відновлення контролю за кордоном), але і комплексної деокупації ураженої частини Донеччини та Луганщини (знешкодження російської агентури, подолання наслідків російської пропаганди, повернення тих, хто вимушений був виїхати і застосування інструментів порозуміння між людьми). Мораторій на проведення виборів до повної деокупації;
- підготовка і укладення нової багатосторонньої (або низку двосторонніх) реальної безпекової угоди із Україною до її вступу до НАТО.

Якщо цього не робити, але йти логікою Мінська, то український народ втратить суверенітет і свою державу, а світ юридичними засобами і коштом української державності плекатиме собі нового фюрера.

Так, відстоювати це просто! Бо, як і в 1919, ми все ще мусимо доводити своє право бути державою і впливати на рішення, які її стосуються.

Але, щоб голос представника держави був почутий за її межами, треба мати державу в голові, в серці гідність, а в штанях щось інше, крім грошей.