Фото: Александр БАРАБОШКО

Радикалізація є наслідком соціального розшарування та безвиході частини населення.

Коли влада не чує реформаторів з флеш-мобами (я про Reanimation Package of Reforms, наприклад), їм на зміну приходять більш агресивні форми громадянського суспільства. Спочатку з фаєрами, згодом з терором. Це загальносвітова проблема.

В переддень сторіччя 1917-го року ми знову стаємо очевидцями великих соціальних проблем.

Зізнаюся, не вірив Владимир Адольфович, який ще на початку 2014 року прогнозував популярність балаклав і хаос у ефірі hromadske.tv. Що нас чекає?

Пошукаю аналогії в минулому, коли влади теж не дослухалися до проблем людей, а капітал мігрував у більш вигідні місця.

У кінці 19 століття в Німеччині у результаті страйків гинуло 5-6 осіб, у Франції - 10-14. Для порівняння: в Російській імперії - 400 осіб, у США - 150-200. Поміщики використовували для розгону страйків козаків і армію. Американські бізнесмени зверталися до Національного агентства Пінкертона, яке станом на 1900 рік мало більше бойовиків, ніж армія США. Пінкертон фактично здавав у найм "тітушек", які вбивали та калічили профспілкових лідерів, чинили тиск на їх родини тощо.

У тих же США не церемонилися з ветеранами. Марш бійців Першої світової війни (Bonus Army March) за повернення компенсацій у 1932 році було розігнано за допомогою бронетехніки.

Бойові організації лівих і правих рухів були більш агресивним виявом роботи громадянського суспілства, яке не слухали. У мене ще є віра у те, що процеси будуть зупинені.