Коли проти декомунізації виступають риги, я тішуся: все на своєму місці.

Коли виступають ліві, теж окей. Таке їхнє амплуа.

Але коли проти неї публічно висловлюється Ірина Бекешкіна, це просто боляче. Та ще й аргумент.(

Соціологи мали б найкраще з усіх знати, що дожити в Радянському Союзі неможливо: він передається у спадок, і діти, які виростають в тіні Леніна, будуть ту тінь із собою носити. І доживати в СРСР ми будемо всі. З поваги до цінностей, які насправді є важливими для одиниць, а маси включаються тільки тоді, коли їх свідомо накручують риги. І чому тоді ми не дали людям дожити в корумпованій Україні Януковича, якого підтримувала (на виборах, принаймні) мало не половина країни? 

Й аргумент "спочатку зробіть неможливе (змініть ментальність інших людей), а потім беріться за можливе (демонтаж пам'ятників)", теж тут.

Ще раз опублікую посилання на свій текст на цю тему (даруйте), щоб багато не писати. І принагідно дякую Володимирові В'ятровичу та команді за те, що вони витримують усе це і не здаються.