Гостро не вистачає нового-україномовного-міського-фольклору. Оцих своїх в дошку п'яних пісень під гітару вночі на лавці під парадняком, просто вуличних мемів, анекдотів тощо. Це ж база на котрій будуєтся уся культура аж до найвищих її зразків.

Артисти немов показилися, щодня видають нагора купу пісень, це добре, але ніхто з них не закриває питання. На чому все тримається? На кількох зубрах. Плач Єремії з їхньою нєтлєнкою "Лиш вона" і ще кількох, почасти на Океані Ельзи (я б навіть сказав Океані Пользи, бо вона таки є), на Гадах і ще трохи на парочці виконавців. Ну за великим рахунком. Я розумію, що десь є завзяті осередки котрі з ранку до ночі співають новітніх вкраїнських пісень, але поки цих пісень не заспівають під вашим балконом вгашені у ср*ку борщагівські гопнікі - вважай нічого нема.

Військовим, отим що з молодих, співати нема чого під гітарку за потреби. Є якісь пісні, про "наші хлопці герої всі діла", але ж народу потрібен не стільки пафос, скільки "х*як-х*як і п*зда псковській дєсантурі!".

Де оце все? Все якесь архаїчне, які-то козаки (при всій повазі), повстанці (при всій повазі), так а де україномовні пісні для простих пацанів?

Звичайно, ми зі своїм "Пирятином" спробуємо закрити одну-дві позиції але не факт, що у нас це вийде якось неймовірно круто (насправді усе вийде).

Панове музиканти! Ви ж наче як усі люди з народу. Ви вопше розумієте у чому ваша проблема? Не в музиці, ні. В текстах.

Гостра нестача поетів-пісенників, як казали в совку. Зробіть з цим щось, сукі. Не жлобіться, купуйте за гроші тексти хороші, замовте у Полежаки, кінець кінцем. Artem Polezhaka один може закрити своїм могутнім поетичним тілом кілька смислових амбразур!