Рівень довіри населення України до Президента Петра Порошенка продовжує падати. Про що свідчать результати соцопитування, проведеного у травні 2016 року Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, Центром Разумкова та Київським інститутом соціології. Про причини такого падіння рейтингів розповіли експерти.

Небезпечна гра з процедурами

Соціолог Ірина Бекешкіна, проголошуючи результати опитування, зазначила, що на другий рік правління Президента, з призупиненням військової агресії на Сході України, на перший план вийшли внутрішні проблеми - корупція, соціально-економічна криза. Це не могло не вплинути на оцінку населення результатів другого року президенства Петра Порошенка. Тому й довіра до нього знизилася: від +5% у грудні 2014 року, -40% у грудні 2015-го - до -48% у травні 2016 року.

Зниження рівня довіри засвідчили й результати опитування 57 експертів, здійснених наприкінці травня цього року. Так, якщо їхня оцінка діяльності Президента Петра Порошенка у перший рік правління сягала 5,3 бала з десяти можливих, то нині вона становить 4,5 бала. Попри це, коментуючи такі результати, експерти зазначили, що зважено підходили до оцінювання. «Тому можна побачити певне традиційне розходження між нашими та населення оцінками, яке полягає в тому, що експерти оцінюють більш збалансовано ситуацію, можливо, тому у них вимальовується значно оптимістична ситуація», -- пояснює професор Національного університету «Києво-Могилянська академія» Олексій Гарань, який брав участь в оцінюванні.

Його думка збігається з більшістю експертів, які вважають, що найкраще Президент впорався із веденням зовнішньої політики (6,1 бала), зупиненням ескалації бойових дій на Донбасі, виконання умов досягнення безвізового режиму з ЄС, створенням боєздатної армії та забезпеченням міжнародної політики. Найгірше ж справи у нього - із кадровими призначеннями (3 бали), проведенням реформ (3,7 бала) та виконанням передвиборних обіцянок (3,2 бала).

Пояснюючи таку позицію експертів, правник, голова Правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко зазначив, що проблема полягає у методах, якими Президент здійснює кадрову політику. «Те, що нещодавно відбулося з призначенням Генеральним прокурором Юрія Луценка, містить дуже негативний потенціал для суспільства, адже йдеться про заперечення верховенства права, коли для вирішення конкретного кадрового питання було внесено зміни до закону, які змінили правила призначення на цю посаду», -- стверджує він. І додає, що це не було б так страшно, якби йшлося про, скажімо, «Укрзалізницю» чи якийсь завод, а не про посаду Генпрокурора, який повинен бути уособленням правової поведінки держави.

- На виправдання такої ситуації, що сталася, часто задають питання: а кого ж призначати на посаду Генпрокурора? Не має ж з кого обирати. А я у відповідь питаю: а чому так трапилося? Куди дивилися рік після прийняття нового закону «Про прокуратуру України», який давав можливість зробити кадрові ротації, провести переатестації прокурорів усіх рівнів. І на що цей весь потенціал був витрачений? - продовжує Ігор Коліушко. - Та, власне, на те, щоб залишити на керівних посадах у місцевих та регіональних прокуратурах людей старої системи. Адже у результаті такої кадрової політики кадрові чистки торкнулися здебільшого тих, хто був у цій системі так би мовити «білою вороною» у позитивному сенсі цього слова. І після цього ми знову опинилися в такій ситуації, за якої до представників істеблішменту прокуратури виникає багато претензій. Тому й обирати на посаду Генпрокуратури не було з кого».

Не кращою ситуація виявилася і з формуванням нового уряду. На думку експертів, попри виконання Президентом належної йому ролі модератора у цьому процесі, прозорішим він не став. Адже не було відкритого обговорення кандидатур до уряду від фракцій коаліції «БПП» та «Народного фронту». Потім раптом з'явився новий прем'єр-міністр, яким став наближений до Президента політик Володимир Гройсман. «Тобто зараз Президент оточив себе такими людьми, які дають йому пропозиції досягнення результату сьогодні. Але насправді стратегія залежить не тільки від тактичних результатів, а від методів їхнього досягнення. Мені видається, що тактичні результати, яких досягає сьогодні Президент, робляться такими методами, які заперечують його стратегію», - зазначає Ігор Коліушко.

Таку думку поділяє і голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко, який зауважує, що головна проблема Президента полягає в тому, що він може стати жертвою піррових перемог. «Адже у нас політичні перемоги досягаються класичними методами української політики, яка будувалася протягом 25 років. Але після Революції Гідності українці сподіваються на нові методи управління державою. Не бачачи їх, люди втрачають довіру до влади», -- вважає Володимир Фесенко. Він також стверджує, що не можна так легковажно ставитися до процедур, бо тут є пастка, до якої потрапляли попередники Петра Порошенка. «Якщо ти починаєш гратися процедурами, рано чи пізно це зіграє проти тебе. У цьому є небезпека, тому до процедур треба ставитися більш відповідально та виважено», - наголошує він.

Читайте: Порошенко уверен, что Украина станет членом Евросоюза
Тактичні чи піррові перемоги?

Свої зауваження експерти висловили й до проведення реформ. Так, член Ради «Реанімаційного пакету реформ», суддя у відставці Михайло Жернаков наголошує на тому, що Петро Порошенко вважає питання реформування судів своєю компетенцією, тому й усі наради з цього приводу проводяться в його Адміністрації. «На жаль, попри добре напрацьований текст змін до Конституції України щодо правосуддя, не вдається його швидко прийняти, адже у багатьох народних обранців після того, що відбулося із законодавством під час призначення Юрія Луценка на посаду Генпрокурора, з'явилися підозри щодо реформування судової влади саме на благо суспільства. Адже тут головне, щоб відбулося очищення судів від негідних мантії суддів, а не розставлення на ключові посади соратників Президента, як це ми бачили за минулої влади», -- пояснює Михайло Жернаков.

Не краща ситуація і з проведенням децентралізації. Спершу Президент зволікав із внесенням відповідного законопроекту до Верховної Ради, а потім запропонував його у такій редакції, яка суперечить попереднім розробкам, що були однозначними з точки зору імплементації закону. «Адже у ньому з'явився п'ятий пункт інших повноважень префектів, а також розмиті положення щодо особливого статусу Донбасу. Тому фактично такі кроки Президента призвели до того, що в парламентарів зникло бажання підтримати законопроект про внесення змін до Конституції щодо децентралізації, який був необхідний для реформи», -- пояснює Ігор Коліушко.

Так само Петро Порошенко зволікає і з внесенням кандидатури для оновлення складу ЦВК. Хоча це його прямий конституційний обов'язок. Він, за свідченнями експертів, не підтримує реформ виборчого законодавства щодо переходу до пропорційної виборчої системи з відкритими списками.

Цікава ситуація найближчим часом відбуватиметься й навколо внесення змін до закону «Про державну службу». До парламенту внесений законопроект, ініційований з АП. Його зміст, на думку експертів, зводиться до того, що Президент хоче, всупереч Конституції, перебрати на себе повноваження з добору кандидатів на посади голів місцевих державних адміністрацій. За Конституцією Президент їх призначає за поданням Кабміну, який повинен добирати кандидатів на ці посади за процедурою, визначеною законом «Про державну службу». Автори законопроекту хочуть, щоб кандидатури на посади голів МДА добиралися в Адміністрації Президента і потім передавалися Кабміну для внесення Президенту.

Читайте: Саакашвили раскритиковал закон о госслужбе
До речі, взаємодію Президента із Верховною Радою експерти оцінили на 5,1 бала, що значно вище за рівень його взаємодії з урядом (4,5 бала) та суспільством (3,9%). «Адже Петру Порошенку поки що вдається просувати через парламент свої внутрішні інтереси, посилюючи свої позиції, як провідної фігури влади. Але робить він це з відчутними репутаційними втратами, про що свідчить падаючий рівень довіри до нього суспільства, -- вважає Володимир Фесенко. Разом з тим він констатує, що другий рік президенства в усіх очільників держави був проблемним і кризовим. Третій рік для Порошенка, за його словами, стане переламним: йому або вдасться нейтралізувати нинішні негативні тенденції і сформулювати фундамент для боротьби за другий термін обрання на посаду Президента, або ж він стикнеться з серйозними труднощами. Адже населення від нього вимагає чесних і рішучих дій, бо бачить у ньому радикального реформатора на кшталт Михайла Саакашвілі. Але Порошенко таким не є. Він, на думку Фесенка, за своєю природою поміркований еволюціоніст, який вміє знаходити компроміси та домовлятися з політиками й бізнесменами. Але не цього зараз від нього очікує суспільство. І тут теж проблема. Якщо йому вдасться продемонструвати суспільству внутрішнє і зовнішнє оновлення, яке відповідає його передвиборчому гаслу «жити по-новому», тоді у нього буде шанс. Якщо він залишиться у полоні старих методів, то в Україні може виникнути серйозна криза, - прогнозують експерти.

Проте ініціатор соцопитування Ірина Бекешкіна впевнена, що й наступного року оголошуватиме результати оцінювання роботи Петра Порошенка, який залишається найбільш рейтинговим політиком. Його партія, за результатами соцопитування населення, - у трійці лідерів, за яких віддали б свої голоси українці. Додаткових балів Порошенку додасть і повернення з Росії полонянки Путіна Надії Савченко. Разом з тим, більшість опитаних не підтримала ідею дострокових виборів. А значить, найближчим часом не має відбутися різких змін та ротацій у політичній еліті.