Популізм така штука, що йому однаково, до чого прикладатися. Хоче – може до тарифів, хоче – може до зовнішньої чи безпекової політики. Причому політики, які вдаються до популістичних заяв, собі напевно видаються вершиною логіки, риторики і переконливості.

Ось, наприклад, цитата Андрія Парубія з учорашньої, 6 червня, "Свободи слова": "Я не маю сумнівів, що із завдань і цілей Путіна із дестабілізації ситуації в Україні – це дестабілізувати Верховну Раду, добитися дочасних виборів, і, таким чином, просто зупинити країну на шляху до наших реформ". 

Напевно голова Верховної Ради просто не розуміє, що цією сповненою, з його точки зору, праведного патріотичного гніву фразою він заганяє себе у невилазне болото схоластики. Адже точно так само переконливо можна стверджувати, що Путін, враховуючи найвищі рейтинги недовіри серед українців до Верховної Ради, президента і Кабінету міністрів, усіляко перешкоджає проведенню дострокових виборів в Україні, щоб максимально загострити політичну кризу, викликати протести українців, і таким чином дестабілізувати Україну. Або, наприклад, якщо Путін такий жахливий, чому українська влада з таким ентузіазмом виконує нав"язані ним Мінські домовленості? Можливо, як частину плану по дестабілізації ситуації в Україні та демонтажу української державності?

Пора нашим політикам перестати вважати українців дурнішими за себе. Ну, і непогано почати вчитися ораторському мистецтву і культурі ведення публічної дискусії.