За даними ЗМІ, російський уряд призупинив будівництво моста через Керченську протоку, який повинен з'єднати материкову частину Росії з окупованим Кримом, зазначає в своєму блозі на "Новому часі" російський політолог Андрій Піонтковський. Повідомляється, що генпідрядник не може вести будівництво запланованими темпами й інвестувати в закупівлю дорогого будівельного обладнання через затримку оплати виконаних робіт.

Будівництво моста в Крим, безумовно, продовжать, однак навряд чи здадуть вчасно. Якщо здача об'єкта запланована на 2018-2019 рік, отже, за фактом, закінчать до 2021-го або 2022-го. У Росіїжодне будівництво не закінчується вчасно. Тим часом, німці в 1943 році побудували міст через Керченську протоку за кілька місяців, і він ще довго працював.

Недарма російський прем'єр-міністр під час поїздки в Крим сказав, що "грошей немає", але "ви тримайтеся там". Бюджет тріщить, коштів не вистачає. Ситуація з пенсіями, на яку скаржилися Медведєву жителі півострова, і затримки фінансування Керченського мосту підтверджують, що Крим для Росії – "валіза без ручки". Чим далі, тим незручніше її нести, однак Москва ні за що не відмовиться від півострова. Принаймі, до того часу, поки Путін сидить у Кремлі.

Крім того, що грошей немає, їх ще й розкрадають. Причиною затримки фінансування будівництва Керченського мосту став переклад великих державних будов зі звичного розширеного банківського обслуговування на казначейське. Таким чином, держава може безпосередньо контролювати витрату коштів. Аркадій Ротенберг (саме його компанія є генпідрядником будівництва мосту) став мультимільярдером неспроста. Він завжди крав, і Путін чудово це знає. Російський президент сам краде (завдяки чому став одним з найбагатших людей світу), і він прекрасно знає звичаї своїх наближених.

В ейфорії анексії Криму Росія замахнулася на величезну імперську політику і зараз розплачується за це. Крім витрат на анесований півострів, економіка країни зазнає втрати від економічних санкцій Заходу. Найважчий наслідок – технологічний бойкот. Багато комплектувальних для різних галузей російської економіки (в тому числі ВПК) сьогодні в Росію не поставляються, і все через введення обмежувальних заходів урядами західних країн.