Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогоднішній день, 15 червня

Чому Кремль міняє українців на українців?

Якби хтось іще місяць тому сказав, що Росія буде готова обмінювати українців на проросійських українців - його б узяли на глум. Тому що з першого дня війни вся позиція Кремля складалася з формули "ми-до-цього-стосунку-не-маємо". Аж ось Кремль забирає до себе українських громадян, які два роки тому закликали російського гаранта копіювати "кримський прецедент" по всій території України. І якщо обмін ув'язненими йде за формулою "наших на ваших", то в цьому розкладі Гліщинська й Діденко – саме "свої" для Москви. Тієї самої Москви, що ще недавно намагалася відхреститися від будь-яких натяків на те, що причетна до подій на території сусідньої країни.

Існуюча політична система знову переживає кризу – Пекар

Проблема полягає у довірі. Українське суспільство традиційно має низьку довіру і тому переживає всі негаразди, змальовані у класичній однойменній книзі Френсіса Фукуями. Результатом є не лише збільшення транзакційних витрат, чудово описане цим видатним соціологом, але й нездатність створити сталі інституції. Політична партія прихильників демократичної модернізації – одна з таких інституцій, конче необхідних країні. Але констатувати хворобу – не означає навчитися з нею боротися. Тому я спробую трохи покопати вглиб і запропоную вам три аспекти, з якими стикався досить багато разів.

Ірина Геращенко: Ключова тема гуманітарної підгрупи в Мінську – звільнення заручників

Бойовики продовжують приховувати інформацію про кількість і місцеутримання заручників. Наприклад, кілька місяців ми не могли добитися відповіді, де утримують важкопораненого В. Жемчугова, в якого ампутовані кінцівки, вибиті очі. І ось сьогодні, 15 червня, так звані представники ОРЛО визнали, що ця важкохвора людина утримується в СІЗО, і до нього не пускають адвокатів " за станом здоров'я". Хіба це не тортури?! Ми висловили вимогу НЕГАЙНОГО звільнення Жемчугова і передали наші пропозиціі щодо цього учасникам гуманітарної групи – ОБСЄ і РФ, які мають задіяти всі своі можливості, аби розблокувати процес звільнення.

Мама Клиха їде в Грозний, щоб побачитися з сином. ВІДЕО

"Не забувайте про тих, хто ще не повернувся. У Карпюка й Клиха дорога додому лишень починається", – нагадав журналіст. Мама політв'язня Тамара Клих розповіла журналісту "Громадського телебачення", що Станіслав дав захисниці Марині Дубровіній згоду підписати апеляцію, але дуже хотів побачити матір. Вона вважає, що апеляція ні на що не вплине.

Мінські угоди підписано не для того, щоб їх виконувати – Пекар

Є дві крайнощі сприйняття: (1) Мінські угоди – це наша перемога, це шлях до миру; (2) Мінські угоди – це зрада, це робить війну безкінечною. Обидві точки зору породжені дитячим чорно-білим сприйняттям світу. Мінські угоди – це не зрада і не перемога. Вони підписані не для того, щоб виконуватися. Це метод ведення гібридної війни, метод виграти час і забезпечити собі підтримку союзників. Так, наші союзники часом непевні і непослідовні. Але спитайте себе: а які союзники в Росії? Їх нема. Отож. Час грає на нас і тим краще грає, чим краще ми його використовуємо.

Петренко: Насильницька депортація – злочин, який ми не маємо права забути

Наші народи найбільше постраждали під час розподілу територій після початку Другої світової війни. Відомий американський історик Тімоті Снайдер назвав їх "криваві землі", адже в 30-40-х роках XX століття на цих землях Радянським Союзом та нацистською Німеччиною було замордовано біля 14 мільйонів людей. Жоден з них не був солдатом. Більшість з них були літніми людьми, жінками та дітьми, які не мали зброї. Ця страшна цифра складається із жертв Голодомору в Україні, Голокосту євреїв, масових розстрілів противників комунізації та колективізації, а також постраждалих від масових депортацій в Сибір та Середню Азію.

Факти про український борщ, які ви точно не знали

В Україні борщ здавна вважався символом міцної родини: усі інгредієнти у полив'янім горщику, варяться, бурлять, а потім, мліючи, передають свої аромати і смаки одне одному, стають одним цілим – багатим, наваристим, густим. У давнину українці традиційно готували борщ на поминальний обід, вважалося, що з парою від борщу відлітає до раю душа небіжчика. Існує понад 70 складених і описаних рецептів червоного борщу, найскладнішим та найдорожчим з яких вважається "Борщ київський". Бульйон для нього варять з яловичини, баранини та свинини, а окрім обов'язкових складників додають натуральний хлібний квас.