MENU

Петренко: Насильницька депортація – злочин, який ми не маємо права забути

2083 0

Учора я разом з Міністрами юстиції Естонії, Латвії, Литви та Польщі підписав Декларацію щодо 75-річчя масових депортацій у червні 1941.

Наші народи найбільше постраждали під час розподілу територій після початку Другої Світової війни. Відомий американський історик Тімоті Снайдер назвав їх "криваві землі", адже в 30-40-х роках XX століття на цих землях Радянським Союзом та нацистською Німеччиною було замордовано біля 14 мільйонів людей. Жоден з них не був солдатом. Більшість з них були літніми людьми, жінками та дітьми, які не мали зброї. Ця страшна цифра складається із жертв Голодомору в Україні, Голокосту євреїв, масових розстрілів противників комунізації та колективізації, а також постраждалих від масових депортацій в Сибір та Середню Азію.

Депортації 1939-1941 на новоотриманих землях здійснювали разом Радянський Союз та Німеччина, коли вони ще були союзниками. Всього у 1939-1941 роках на західних землях України було проведено чотири масові депортації (у лютому, квітні-травні, червні-липні 1940 і травні-червні 1941), жертвами яких стали понад 200 тисяч осіб (українців, поляків, євреїв).

Тисячі безневинних чоловіків, жінок і дітей були зібрані у визначених місцях, кинуті в переповнені вантажні вагони, що призначалися для перевезення худоби, і вивезені в невідомому напрямку. Їхні домівки, господарство, домашнє начиння залишалися новим "господарям", які мали бути більш лояльними до радянської влади.

Багато немовлят, дітей, людей похилого віку гинули в дорозі до Сибіру й інших віддалених куточків Радянського Союзу через непридатні для життя умови транспортування. Ще частина депортованих помирали з голоду в перші місяці життя на нових місцях.

Метою комуністичного Радянського Союзу було не тільки анексувати нові території, знищити суверенні демократичні країни, але і перемішати народи, знищити волю до боротьби за державність.

Виселення з новоприєднаної до СРСР території Західної України відбувалися в рамках кампанії радянської влади, що офіційно називалася "очищенням" території від "антирадянських, кримінальних і соціально небезпечних елементів" і членів їх родин.

Перші депортації українців розпочалися в 1939 році невдовзі після поділу Польщі нацистською Німеччиною і комуністичним СРСР в ході "облаштування нового західного кордону" СРСР. Як стверджують історики, виселення нагадувало бойову операцію прикордонних військ, що здійснювалася під керівництвом партійних і радянських органів.

Найбільш жорстокою була депортація кримськотатарського народу 1944, яка призвела до загибелі ледь не чверті всього народу і мала ознаки геноциду.

Депортації та інші злочини комуністичного режиму не є справою минулих часів, це те, про що кожен із нас має пам'ятати тепер аби не допустити нових порушень громадянських свобод і повторення подібних трагедій у майбутньому.

Ми не повинні забувати про своє минуле, щоб знайти порозуміння та примирення у майбутньому. Саме тому в рамках декомунізації ми повністю відкрили архіви та відмовилися від шанування нав'язаних нам символів та людей, відповідальних за насадження комуністичного режиму та знищення українського народу.

Павло ПЕТРЕНКО, міністр юстиції України


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини