Віктор якийсь час підробляв кур'єром - попоходив по офісах, квартирах. Відтоді дуже знається на психології охоронців і консьєржів.

«Якби я був філософом, засів би за дисертацію «Роль і місце консьєржа в українській історії», - полюбляє говорити він. Зазвичай починає цю тему під час чергового застілля. Я чув багато разів. Текст загалом незмінний, але можливі варіації, залежно від випивки. То ж приблизно звучить воно так:

- Що не кажи, а консьєржки - цікавий народ. Ніхто точно не знає, звідки вони прийшли до Києва - зі сходу, чи з півночі? А може через Проспект Бажана, а там далі мостами на правий беріг? Але більшість науковців сходяться на думці, що було це на початку 90-х років минулого сторіччя. Тоді хтось мудрий сказав: консьєржки - то Європа. І по усіх під'їздах кинулися влаштовувати Європу. Так, слово дійсно французьке. Але чомусь той мудрак забув пояснити, навіщо консьєржки потрібні? Кому вони підзвітні? Яке в них коло обов'язків? І що буде, коли вони тими обов'язками нехтуватимуть?

От, що робить середньостатистична київська консьєржка? Вона їсть, дивиться телевізора і з кимсь балака по мобілці. І це водночас!
Є адреса, за якою я ходив майже щодня. І тамтешня консьєржка щораз питала: до якої квартири? Разів сто їй казав: до 2-ї. Потім, якось, жартома відповів: до 5-ї. Їй це навіть і вухо не кольнуло - пропустила. Наступного разу сказав - до 6-ї. Знов пропустила без питань. Потім до 7-ї, 8-ї... І так я піднявся десь до 15-ї. Прикинь, щоразу пропускала! Зрештою, я втомився рахувати і кажу: я тут живу. А вона мені: я, мовляв, розумію, що ви тут живете, але у якій квартирі? Прикинь! Хіба це людина на службі? Ні, скажіть мені - це людина на службі? Я хочу знати - кажіть! Це квітка, яка прикрашає собою стілець і веселить кур'єрів типу мене.

Це як у Зощенка: «На прохідній вахтер перевіряв документи і пропускав людей на територію. Якщо в когось документа не було, він все одно пропускав. Бо ж у його обов'язки входило лише перевіряти документи».

А ще у мене є улюблена консьєржка Тетяна. Вона рідко бувала на сто відсотків тверезою. Але весь час чатувала біля будинку, наче біля військового об'єкту. Я навіть почав сумніватися: чи вміє вона сидіти, або хоч лежати. Як не прийдеш - стоїть і палить цигарку. Або ходить туди-сюди і теж палить. Завжди усміхнена - чемно віталася крізь цигарку. Компліментами обсипала. Я в неї був і «котиком», і «любчиком», і «дорогеньким». Казала, що я обов'язково маю завести собі мотоцикла, бо він мені личить.

А ще є будинок, де я консьєржку тижнями не бачив. Тобто, вона - багатодітна мати. І її весь час підміняли то старша дочка, то середня...

А з ними - ціла дискотека підлітків сидить. Музику слухають по мобілці, чіпси гризуть. Хлопці матюкаються, дівки верещать і тащуться. У того табору щось спитати - дурне діло, не почують. Хоч хату винось - не звернуть уваги! І це називається служба чергового по будинку.

Тьху!

На цьому місці Віктор зазвичай починає цікавитися своєю чаркою: чи нОлито? Заохочує усіх випити, чимсь занюхує і смачно продовжує:

-Я так гадаю, у пеклі має бути окремий казан для консьєржок, які полюбляють розігрівати їжу на електроплитці. Це щось страшне - гАзен-вАгени німецькі відпочивають. А ще як воно на салі, та з часником...о-о! Бздо стоїть у під'їзді, не те що сокиру - бензопилу повісити можна! Ладно я - носа затулив, проскочив до ліфта і маєш спокій. А як тим хлопцям, що газети по скриньках розкладають?! Вони ж нікуди від того смороду не дінуться! От, тільки за одне теє сало з часником кур'єрам треба давать на п'ять років скоршу пенсію. Я вже не кажу про мешканців будинків, які усе це терплять щодня. Зрештою, колективний мазохізм - одна з ментальних рис нашого народу.

Тема мазохізму у Вікторових спічах - це кульмінація, вишенька на торті. Зазвичай далі він обурюється вже по низхідній.

Віктор посміхається і дістає запальничку - вірний знак, що історія добігає кінця:

- Я так вважаю: хочеш консьєржку - спіймай десь дівку, таку щоб з ногами товарної довжини, із цицьками - де було б оку відпочити.

Відмий її, начепури, поклади зарплату таку, щоб хотілося посміхатися усі 24 години. Отоді це буде Європа! А те, що маємо зараз - то такоє.