Ми звикли до того, що блокування трибуни стало робочим моментом поточного парламентського життя, певним спектаклем/перформансом або чистим піар-дійством. Ну, поблокували та й розійшлися. Але те, що відбувається в ці дні, тобто коли "Батьківщина" спільно з "Радикальною партією" здійснює таке блокування, є чимось набагато серйознішим, знаковим для майбутнього країни в короткостроковій перспективі. Про що мова?

Я давно писав про те, що українська влада на чолі з Порошенко входить у фінальну стадію свого політичного існування. Її жадібність, граничний цинізм, абсолютна байдужість до життя мільйонів українців, помножену на вкрай низький професіоналізм та слабкий інтелектуальний потенціал, примушує її здійснювати кроки, які межують з політичним суїцидом. 1 липня межа перейдена і віртуальне політичне самогубство набуває вельми "матеріалізованих" контурів, оскільки демонструє повну втрату інстинкту самозбереження у правлячої касти. Удар, який було нанесено найбільш вразливій та масовій частині населення України у вигляді "тарифного геноциду" є настільки потужним, що не викликати системні контрдії він не може. При цьому інертність та ригідність влади є співмірною з її недолугістю, і тому "дати задній хід" (як у випадку з судом над "Батей") вона не захоче та не зможе, а буде з маніакальною впертістю закручувати тарифний зашморг на шиї українців. Але й на власній шиї також (хоча сама може й не помічати цього), оскільки громадянське протистояння цим діям буде наростати.

І симптомом цього протистояння (а також його потужним каталізатором) виступає сьогоднішнє блокування трибуни. Я впевнений, що вони також не повернуть назад. Оскільки за ними стоїть зараз вся Україна, бідна, голодна та нахабно згвалтована зовнішніми та внутрішніми ворогами. До речі, проти кого сьогодні виставлені загони Нацгвардії, які без всяких пояснень взяли ВР у кільце? Чи причина такої міри полягає в ірраціональному страху влади перед тими, хто скоро прийде до неї?. А прийдуть і досить скоро. Наприклад, вже сьогодні проводиться акція проти тарифного геноциду від профспілок. І резонанс від цих двох подій відлунням піде по всій країні, виробляючи синергетичний ефект. І це лише початок.

Не встиг Порошенко підписати Закон про приватних виконавців (колекторів-бандитів на службі у аналогічних державних бандитів), так влада почала процес виселення людей з квартир за неможливість платити по нових розрахунках. Про це з трибуни повідомила Юлія Тимошенко, і мені сподобалась її показова Фройдівська обмовка, коли замість "конфіскація у Луцьку", вона спочатку сказала "конфіскація у Липецьку". Дійсно, ідея "розкуркулити" президента-офшорника та президента-баригу сидить у підсвідомості кожного українця, і Липецькі фабрики вже давно стали таким же подразником для нього, як колись "Межигір'я" Януковича. Так що така обмовка -- це наслідок резонансу з масовою підсвідомістю!.

Отже, на мою думку ми стаємо свідками серйозних зрушень в політичному процесі сучасної України. Блокування ВР сьогодні -- це ще не Революція. Але це її канун, її передвістя, політ її "Буревісника", якщо хочете. (Як тут не згадати шкільне та хрестоматійне: "Буря! Скоро грянет буря"!).

І наостанок. Революція -- це не обов'язково барикади та палаючі шини. Та постріли на вулицях. Коли на вулиці вийдуть сотні тисяч людей, то ця влада впаде. І Нацгвардія їй не допоможе. І можливо на цей раз "скінчиться давня казка та настане правда нова"? Вибачте за наївність. Але я твердо знаю, що тоді перед нами відкриються брами ще одного історичного шансу. Чи скористаємося ми цим шансом? Не знаю, але будемо намагатися.