Існує чимало заяложених штампів, якими постійно оперують наші можновладці, виправдовуючи свої бузувірські "рехворми", спрямовані на дедалі більше зниження рівня життя населення і перетворення країни на гігантський фінансовий пилосос, який через тарифну політику акумулює переважну більшість всіх грошей в субсидіарному фонді - найбільш непрозорій частині бюджета. Серед них першу чергу займає, безумовно, "популізм". А другий за популярністю аргумент - вимоги МВФ.

МВФ в риториці нашої влади перетворився на таку собі "вищу інстанцію", на яку постійно кивають як на головного винуватця всіх негараздів, себе виставляючи простими виконавцями "тих, хто знає краще".

Я вже неодноразово зауважував, що совок - він совок всюди, починаючи від директивного встановлення цін на товар незалежно від його походження, і закінчуючи кулуарним принципом прийняття рішень. Але конкретно в цьому аргументі радянський світогляд просто випирає.

Саме так виправдовували свою непрофпридатність радянські хапуги середньої ланки: апелюючи до "московського обкома". А тепер у них за точнісінько таку саму відмазку правлять "брюссельський обком" і "вашінгтонський обком", а нинішній уряд представляється їх ставлениками.

Подвійна вигода: можна творити все, що завгодно, а винним лишиться дядя. Причому ще й можна звинувачувати опонентів в тому, що вони антизападники і агенти Кремля - адже хто іще може противитись діям виконавців волі "брюссельського обкома", як не агенти впливу.

Так от, коротенька довідка для тих, хто дійсно хоче у всьому розібратися.

Основною задачею Міжнародного Валютного Фонду, по-перше, не є кредитування. Ага, для багатьох читачів це буде шоком. Основна задача МВФ - підтримати стабільність банківської системи країни та її валюти (як і вказано в її назві).

Більше того, МВФ не цікавлять довгострокові програми - цим займається Світовий Банк - він допомагає вирішити короткострокові проблеми, такі як дефіцит бюджету, чи неконтрольована інфляція. Кожній країні виділяється певна кредитова квота, на яку країна має безумовне право. А от в тих випадках, коли треба грошей більше за квоту, МВФ виставляє певні умови для отримання фінансового траншу.

Особливо помітьте для себе: гроші МВФ не йдуть в економіку безпосередньо, а в банківську систему - тобто, на рахунки національного банку та уряду. А отже, МВФ повинен отримати гарантії, що такий кредит буде повернуто, тобто, що в бюджеті буде достатньо дохідної частини для обслуговування боргу. Тим паче, що Україна просить зараз 900% від своєї квоти, а це дуже багато.

Тому після запиту на розширене кредитування (Extended Fund Facility) починається процес узгодження. Виглядає це наступним чином:

- МВФ виставляє ряд макроекономічних умов (conditionals), яким повинна задовольняти країна, щоб отримати кредит. Такі умови можна подивитись на тій же другій сторінці Звіту МВФ, де вони стисло викладені керівником панелі. Або взяти той же Лист про Наміри, і скласти стовпчиком всі заголовки, виділені жирним шрифтом.
- уряд країни у відповідь готує два документи: програму економічних реформ та лист про наміри. Перший містить стратегічну програму уряду, яка покликана продемонструвати системний підхід до економіки. Другий містить перелік дій, які планує вжити уряд для відповідності умовам МВФ.
- обидва ці документи обговорюються із місією МВФ, і якщо останню вдалось переконати, що все по-чесному, і показники будуть відповідати прогнозним, документи "приймаються" (approved), і місія дає позитивний висновок про виділення кредиту.

Зверніть увагу, МВФ не диктує рішення уряду. Він тільки виставляє показники, яким має задовольняти програма, а уряд САМ обирає стратегію, за якою він буде їх досягати. Це логічно, і дозволяє для кожної країни підібрати найкращі заходи (за умови, звісно, що уряд адекватний і дійсно прагне реформ).

Відповідно, права Юлія Тимошенко, коли говорить, що результат співпраці з МВФ залежить від того, наскільки уряд здатен розумно розпорядитись своїми ресурсами, і диктується тільки інтелектуальним рівнем очільника уряду. Саме тому вона в 2009 р. добилась зниження загальних цін газ до 484 грн. для незаможних категорій, а для заможних - по 732 грн. Співпраця при цьому не припинялась по факту, і транші йшли.

Зараз же, при "ударному виконанні вимог МВФ" з боку чинного уряду, МВФ по факту припинив переказувати гроші Україні. Відчуйте, що називається, різницю.

Причини в пресі можуть називати різні, але головна - одна. В Листі про Наміри, який підписав ще попередній уряд з МВФ, містить один цікавий пункт - я наведу його мовою оригіналу.

- Social protection schemes would be revamped to protect the poorest and alleviate social costs.

Переклад: Політика соціального захисту повинна бути переглянута для захисту найбідніших і полегшити соціальну вартість реформ.

Можете самі перевірити, ось оригінал:
https://www.imf.org/external/np/loi/2015/ukr/022715.pdf

Тобто, наш уряд своєю тарифною політикою, яка заганяє людей в глибокі злидні, насправді не виконує, а ПОРУШУЄ план реформ, узгоджений з МВФ. Відповідно, йому й не дають грошей. І не дадуть.

Ніхто не буде давати грошей уряду, який поставив рекорд безвідповідальності - замість системних реформ, які дозволять економіці піднятись і створити робочі місця, заганяє в тінь всю економіку задля того, аби створити небачену раніше субсидіарну годівницю - навколо якої скоро виникнуть нові субсидіарні олігархи.

Будь-яка співпраця з міжнародними інституціями, будь-які реформи повинні ставити за мету тільки і виключно покращення життя громадян, і підвищення їх економічної свободи. І ніяк інакше. Якщо уряд не спроможний поставити таку мету - він має йти у відставку із ганьбою, як такий, що знищує майбутнє країни в угоду своїм миттєвим інтересам.

Вячеслав ІЛЬЧЕНКО для UAINFO