Ми перейшли на українську на початку дев'яностих, коли жили в Москві. Чому - це окрема тема, а зараз про технологію цього переходу, бо складність української мови у позірній для російськомовного простоті і схожості на російську, яка насправді приховує абсолютну відмінність у побудові речень та слововживанні.

Отже перше, що ми зробили - стали говорити українською з маленькими дітьми та тваринами. Бо тут мінімальний ризик помилитися, крім того діти не будуть виправляти, особливо якщо вони ще маленькі і ледь говорять. Звертаючись до кота чи собаки ти можеш вільно експериментувати зі словами, фразами і сам себе навчати.

Звісно, водночас ми перейшли на українську поміж собою, але оскільки мало хто з вас, шановні читачі, має брата-близнюка, цим досвідом ви скористатися не зможете :) :)

Втім, якщо у вашому оточенні знайдуться охочі разом із вами перейти на українську - об'єднуйтеся, удвох це зробити легше, ви будете крок за кроком удосконалюватися і навчати одне одного.

Читання українською - ключ до успіху. Ми в Москві полювали за усіма книжками українською мовою, практично незалежно від змісту, сучасний українець може обирати книжки собі до вподоби - слава Богу, вони є. Особливо рекомендуємо читати наш "Кобзар 2000" - за відгуками читачів, він є найкращим посібником для цієї справи.

Головна складність у вивченні української мови - це українці, які будуть вас виправляти у найдошкульніший спосіб, кепкувати і знущатися з помилок - ми це випробували на собі ще у 90-ті, і з того часу ситуація лише погіршилася. Є люди, які таким чином самостверджуються. Їх не змінити. Треба просто поставити собі Україну вище за цих людей і робити своє - не ображатися, не кидати справу, по можливості ігнорувати їхні дописи та зауваження - адже щоб скористатися з поради людини, яка намагається вас образити, треба бути йогом найвищої кваліфікації. Сьогодні ми вже досягли цього рівня - і можемо читати знущальні коментарі та знаходити там зерна істини, проте це зовсім інший випадок.

Ще одна складність - близькі люди, з якими ви раніше спілкувалися російською. Переходячи з ними на українську, ви де-факто зміните стосунки. Тому збільшуйте кількість української мови у своєму спілкуванні поступово - адже в один день складно змінити себе й оточення. Чим більше української від вас чутимуть люди навкруги, тим легше сприйматимуть українську від вас у особистому спілкуванні.

Наступне - пишіть українською. Зараз це простіше, бо є соцмережі. Починайте з коротких речень, і візьміть за правило завжди перевіряти свої пости - незалежно від емоційного стану, адже ваші помилки завжди будуть влучною мішенню для опонентів.

І головне у цьому процесі - поставити на перше місце себе. Це вам потрібно перейти на українську, це ваші стосунки з Україною, решта аргументів є другорядною.

На цьому, власне, все. Нам такий підхід допоміг досить швидко опанувати розмовну та письмову мову, яку ми не вивчали у школі. Значить і вам допоможе.