Розмови про те, що Путін готовий напасти на когось із близьких сусідів, більше неактуальні, на мій погляд, зазначає в своєму блозі на "Новому часі" російський політолог Дмитро Орєшкін. Путін ніколи не робить того, чого від нього очікують. Навпаки, він користується розслабленням військових структур Європи (в тому числі НАТО), яке відбулося за останні 20 років, щоб проводити несподівані і незаконні акції, наприклад, відрізання територій у Грузії. Очікуючи при цьому, що Захід злякається, не стане втручатися і віддасть перевагу зберегти нормальні відносини з Росією.

І цей розрахунок виявився правильним. Захід на Грузію не відреагував, зробив вигляд, що нічого не було, хоча російський президент порушив два з шести пунктів домовленостей з Грузією. По-перше, Росія не повинна була робити якихось кроків в односторонньому порядку. Незважаючи на це, Москва в односторонньому порядку визнала незалежність Південної Осетії і Абхазії. По-друге, згідно з домовленостями, необхідно було відвести війська на ту лінію, на якій вони перебували до конфлікту, тобто потрібно було вивести російські війська з Абхазії і Південної Осетії. Замість цього війська туди якраз таки ввели. І Захід це проковтнув.

Склалося враження, що Захід боязкий, буржуазний, жадібний і слабкий. Це і підштовхнуло путінську політику до кримської ескапади. Анексії Криму теж ніхто не очікував, оскільки є закони, які не варто порушувати. Але Путін порушив їх, припускаючи, що за цим нічого не буде. Тим не менше, виявилося, що він, не бажаючи того, перейшов червону лінію, і Захід був змушений зреагувати.

Тепер Захід готовий. Якщо відбудеться спроба загострити ситуацію в Україні, пробити сухопутний коридор до Криму, це буде очікувано. Отже, буде жорстка відповідь, тому Путін на це не піде. У той же час він не може відступати, оскільки ризикує втратити обличчя.

Російський президент перебуває в досить вузькому коридорі можливостей. Діяти так, як від нього очікують, глава Кремля ніколи не любив (а чекають від нього агресивних дій), і в той же час він вимушений діяти.

На мій погляд, будуть спроби підірвати економічний добробут тієї ж України. Крім того, будуть вживатися зусилля, головним чином дипломатичні, націлені на розкол Європи. Перші особи російського МЗС кажуть, що для РФ двосторонні відносини з європейськими країнами більш важливі, ніж відносини з ЄС, хоча це й неправда. Тим не менше, Москва намагається вибудовувати відносини з окремими, хоча і без особливого успіху.

Думаю, ми перейдемо у фазу обміну стусанами під столом, спрямованими на те, щоб не дозволити тій же Україні економічно розвиватися. Російська пропаганда переповнена повідомленнями про те, що країни Балтії задихаються, мучаться від депопуляції, наростання соціальних проблем. Це ж стосується і України: постійно говорять про те, що Україна ось-ось вибухне через соціальні проблеми.

Росії вистачає ресурсів, щоб погіршувати ситуацію у сусідів, але не вистачає для того, щоб її поліпшити, – Крим для цього слугує прекрасним прикладом. Можна очікувати всіх припустимих і неприпустимих кроків для погіршення ситуації в Україні, не минаючих відкриту війну. Якщо у 2014-2015 роках на Донбасі була гібридна гаряча війна, то зараз буде гібридна холодна війна.