Зранку перед вилітом у Мінськ встигла прочитати всю парламентську пошту, підготувати кілька звернень-відповідей на листи громадян, які, сподіваюся, допоможуть вирішити конкретні проблеми людей.

...Це був єдиний конструктив сьогоднішнього дня. Бо все інше – без коментарів.

У Мінську представники ОБСЄ віддали мені мої листи підтримки до наших заручників. Бойовики так і не дозволили сторонній і нейтральній місіі ОБСЄ передати листи бранцям. Це, до речі, яскраве свідчення щодо можливостей і впливу міжнародних посередників на переговорчий процес.

Я вимагала від росіян, ( які точно мають вплив на бойовиків і всі можливості виявити гуманізм, тільки от гуманізму не мають) , передати ці листи своіми "гуманітарними конвоями", що шастають Донбасом. Російські "гуманні браття" відмовилися, бо ж в конвої не листи возять, а дещо інше.

Так само координаторові від ОБСЄ в гуманітарній групі Тоні Фрішу не дозволили зустрітися з бранцями на окупованих територіях, коли він минулого тижня відвідував ОРДЛО. І навіть відмовилися надати інформацію про іх реальне місце утримання. Так само до бранців не пускають ані Червоний Хрест, ані "Лікарів без кордонів", ані інші місії.

При цьому пан Фріш мав змогу відвідати слідчі ізолятори на украінській територіі і безперешкодно поспілкуватися про умови утримання з тихи, хто порушив закон.

Також представники ОРЛО так і не змогли пояснити ОБСЄ, чому й досі не відрито КПВВ в Золотому, й чому люди мордуються в 40-градусу спеку в єдиній на Луганщині черзі в Станиці Луганській.

Щодо звільнення заручників, то я, заради справи, відсьогодні утримаюся від жодних коментарів на цю тему до того дня, доки ми не звільнимо хлопців. Прошу журналістів, ЗМІ й родини заручників з розумінням поставилися до цієі позиціі. Будуть новини – буде й інформація. Поки що все без змін, на жаль.