Дуже добре пам'ятаю "афганський" фольклор 1980-х. У тих піснях було багато надриву, трагізму і відчуття якоїсь великої несправедливості й абсурдності тієї війни. В них одразу відчувалося, що в країни СССР ‪#‎чтотопошлонетак‬ і маленький апокаліпсис неминучий, хоча нібито прямої критики, наприклад, радянської влади і верховного головнокомандування в них не було.

І маленький апокаліпсис не забарився. Ці пісні виконувалися під гітару у дворах. Ну, хто тоді жив, той пам'ятає пісні "мамины глаза, где же ты кровинушка моя" або "Домой пришел в солдатском цинковом гробу".

І от цікаво, а є в Росії солдатський фольклор про війну на Донбасі і в Сирії? І якщо нема, то що потрібно, аби він з'явився? Бо, здається, маленького апокаліпсиса у запоребрику ніхто не чекає. І він, по-моєму, теж не забариться.