2 серпня 2106 року у Ріо-де-Жанейро, де відбудуться літні Олімпійські ігри, група маніфестантів перекрила вулиці, якими мали нести через місто олімпійський вогонь. Маніфестанти скаржилися на затримку зарплат і виступали проти проведення в країні Олімпіади. А в самому олімпійському селищі в цей час екстрено зібрана з усієї Бразилії армія будівельників закінчувала приведення у придатний для проживання стан кімнат, у яких мали розміститися спортсмени, - бо ще за тиждень ситуація була просто-таки загрозливою, і команди, які прибули заздалегідь, доводилося розселяти в готелях за державний кошт, бо інакше їм ніде було би ночувати...

Усе це не дивно. Бразилія наразі перебуває у тяжкій економічній кризі. Криза ця розгорілася одразу після того, як у країні влітку 2014 року відбувся фінальний етап чемпіонату світу з футболу (хоча почалася вона перед ним). Скажімо, ВВП скоротився у 2015 році на 3,8%, і цей рік, за всіма прогнозами, Бразилія знову завершить «у мінусі», можливо, ще більш глибокому. Річна інфляція становить близько 10%; не тільки у державному, а й у приватному секторі нормою стали кількамісячні затримки зарплат. А продаж легкових авто впав із 3,7 мільйонів у 2013-му до менш, аніж 2,5 мільйони у 2015-му.

При цьому футболісти, які приїхали свого часу на чемпіонат світу, на відміну від нинішніх олімпійців, на сервіс не скаржилися...

Хтось із читачів запитає: а при чому тут чемпіонат світу з футболу? Адже йдеться про різні, хоч і грандіозні, спортивні події, розділені двома роками. Тоді об'єктивно була інша економічна ситуація, та й влада вчинила не надто розумно, віддавши спорудження й упорядкування олімпійського селища приватним фірмам, - усе одно довелося братися за справу державі, чи не так?

Справді, так. Але, як на мене, одним з головних чинників різкого погіршення економічної ситуації в країні став отой чемпіонат з футболу, вслід якому стартувала підготовка до Олімпіади, яка вимагала чималих ресурсів, у тому числі й державних. І в цьому плані Бразилія не поодинока.

Того ж 2 серпня у терміналі D київського аеропорту «Бориспіль» на пасажирку, яка спускалася, щоб сісти в автобус, який мав доправити її для посадки в літак, впала гранітна плита зі сходів. З'ясувалося, що ці сходи (на які, якщо зважати на фотографії, навіть дивитися страшнувато, не те, щоб ними ходити) були збудовані 2012 року в ході загальної реконструкції «Борисполя» перед чемпіонатом Європи з футболу.

На загал, Євро-2012 для України стало непосильним навантаженням на державний бюджет. Вилучені з нього мільярди були «розпиляні» між «своїми», а якість проведених робіт нерідко залишала бажати кращого (нічого дивного - як в Україні, так і в Бразилії внаслідок корупційних оборудок значна частина бюджетних коштів не доходила до безпосередніх виконавців робіт). Цікава деталь: навіть у 2015 році в Україні, виявляється, тривали виплати створеним спеціально для чемпіонату Європи з футболу бюрократичним структурам...

Існує чимало прикладів того, що державам із нестійкою економікою краще не братися за проведення масштабних навколоспортивних шоу, на які перетворилися Олімпіади, чемпіонати з футболу й деякі інші змагання. Згадаймо літню Олімпіаду 2004 року в Афінах. Тоді в Греції були витрачені колосальні кошти задля престижу держави, і ці кошти розійшлося не надто продуктивно, а значна їхня частина була розтягнута і розбазарена державною бюрократією. Ну, а далі все почалося-покотилося. А СРСР? Він провів пишну літню Олімпіаду 1980 року, водночас витрачаючи величезні кошти на війну в Афганістані та на гонитву ядерних озброєнь. Олімпіада мала істотно поліпшити зовнішньополітичний імідж радянської супердержави, але цього результату досягнути не вдалося, натомість на економіку звалилися чергові непродуктивні витрати. Згадаймо, що за валюту тоді довелося закупати на Заході чимало продовольчих товарів, включно з «Фантою», і все для цього іміджу в очах зарубіжних спортсменів і туристів; а оскільки їх приїхало в кілька разів менше, ніж очікувалося, то зайві продукти пішли на стіл номенклатури, а «Фанту» в Москві можна було пити зі спеціальних автоматів аж до середини 1980-х...

І ще приклади. Південна Корея, чия економіка бурхливо розвивалася, але ще мала недостатній запас міцності, провела Олімпійські ігри 1988 року, і в наступному десятилітті ввійшла у серйозну кризу. В Іспанії пройшла літня Олімпіада 1992 року, і вже через два роки частка безробітних сягнула 22%, це тоді був найвищий показник для країн Євросоюзу. І Росія не мала б нині таких істотних наслідків впливу на неї економічних санкцій Заходу і падіння цін на ринку енергоносіїв, якби не зимова Олімпіада-2014 в Сочі з воістину грандіозним «розпилюванням» бюджетних коштів при її підготовці. До речі, багато які олімпійські об'єкти там, за повідомленнями російських ЗМІ, або розвалюються, або не використовуються та заростають травою...

Ясна річ, безпосередньо грандіозні навколоспортивні шоу, в підготовку і проведення яких вкладається сила-силенна грошей, які далеко не в повному обсязі повертаються, не є головними причинами наступних криз. Але вони більшою чи меншою мірою підштовхують і посилюють їх.

Нераціональні та непродуктивні витрати, відволікання значних трудових ресурсів на спорудження об'єктів, які потім ніколи не використовуватимуться... Маємо певну закономірність: така показуха непідйомна для держав з неефективною та ризикована для держав із динамічною, але проблемною економікою. Тому можна тільки поспівчувати бразильцям: шоу, найшвидше, запам'ятається його учасникам й очевидцям надовго, але чи тільки з позитивного боку?

Звернімо увагу: заявки на проведення зимової Олімпіади-2022 подавали Львів, Краків, Осло, Стокгольм, Алмати та Пекін. Чотири перших міста свої заявки з тією чи іншою мотивацією відкликали. В підсумку МОК вирішив, що Олімпіада пройде в Пекіні, мовляв, у Китаю за будь-яких обставин вистачить ресурсів і бажання її проводити. Натомість НОК України вважає за можливе провести у Львові зимові Ігри-2026. Питання тільки в тому, чи до того часу підніметься українська економіка та чи варто буде ризикувати нею у зв'язку з неминучими багатомільярдними бюджетними витратами?