Зовні історія з "українськими терактами" в Криму дуже схожа на такі знамениті провокації як Гляйвицький інцидент, що слугував приводом для розв'язання війни нацистської Німеччини проти Польщі, або Манільський інцидент, що став формальним приводом для початку радянсько-фінської війни, пише в своєму блозі на "Новому часі" російський політолог Андрій Піонтковський.

Однак Путін – це не Гітлер і не Сталін, а дрібна пітерська шпана. У Криму дійсно була здійснена дешева провокація, однак на великомасштабну військову операцію російський президент, на мій погляд, не здатний.

По-перше, для цього недостатньо військових сил, особливо враховуючи, що українська армія сьогодні набагато краще підготовлена до нападу, ніж два роки тому. По-друге, наступ потягне за собою великі втрати серед російських військовослужбовців, що абсолютно неприйнятно для російського суспільства. Навіть порівняно невеликі втрати російських військовослужбовців у 2014-2015 роках були дуже засекречені. Крім того, Путін, напевно, розуміє, що реакція Заходу буде досить жорсткою: санкції посиляться, Бараку Обамі буде важче чинити опір ідеї надання Україні летальної зброї. Іншими словами, великомасштабна військова операція в Україні – це самогубне рішення для Путіна.

Навіщо ж він затіяв провокацію в Криму? Відповідь лежить у заявах, що послідували за публікацією ФСБ звинувачень у бік України. Путін заявив, що після повідомлень про запобігання "терактів у Криму" він вважає безглуздою зустріч у нормандському форматі. По суті він відмовляється від Мінських угод. Це досить цікавий розвиток подій. Мінські угоди були основною стратегією Кремля: нав'язати Україні ілюзію відновлення територіальної цілісності, заштовхнувши ОРДЛО до складу країни, і блокувати тим самим її розвиток.

Складається враження, що останні кроки Путіна зроблені від якогось відчаю. Можливо, однією з причин є провал передвиборної кампанії Дональда Трампа, який практично викритий в Америці як "пудель" Путіна. Москва покладала на нього великі надії. Все, що Трамп говорив щодо зовнішньої політики, – це реалізація найзаповітніших бажань глави Кремля. Крім того, російський президент, можливо, усвідомив, що Київ не піддається тиску з боку Франції і Німеччини в частині Мінських угод і того результату, якого він очікував – зміна Конституції і федералізація України – теж не виходить. Відповідно, Путін намагається перекласти відповідальність за зрив Мінська на українських "терористів".

Проте, навряд чи це буде великим успіхом. Держдеп США вже зазначив, що заяви Росії націлені на те, щоб відвернути увагу від головної проблеми – прагнення Росії анексувати Крим та її агресивних дій на сході України.

Хоча масштабної військової операції від Росії я не очікую, проте якась піар-акція напередодні виборів у Державну Думу, напевно, буде. Всі вже забули, однак іще в 2014 році Путін оголошував про арешт 24 українських "терористів" у дев'ятьох регіонах Росії. Якихось робітників заарештували, а потім відпустили. Протягом наступного місяця ми будемо чути щось подібне.