Минуло два з половину роки після анексії Криму і агресії на сході нашої країни, як діючий міністра закордонних справ України додумався до заяв щодо розірвання дипвідносин з РФ і навіть введення візового режиму! Єдина перешкода для цього, бачите - консульські питання. Як шкода, що Клімкін не читав Віденських конвенцій, а якщо і читав, то робить і говорить все запізно і не те...

1. Дипвідносини між Україною та РФ по суті вже заморожені більш ніж два роки. Якщо подивитися на основні 5 функцій диппредставництв у країні перебування, то усі вони або не виконуються чи виконуються у інший спосіб а-ля мінський формат (мова йде про представництво на найвищому рівні, двосторонні переговори, представлення інтересів у відносинах з органами державної влади, отримання інформації тощо), або не можуть виконуватися за визначенням (розвиток дружніх взаємин у сфері культури, науки...).

Див.ст.3 Конвенції про дипзносини (Функции дипломатического представительства состоят, в частности:

а) в представительстве аккредитующего государства в государстве пребывания;

b) в защите в государстве пребывания интересов аккредитующего государства и его граждан в пределах, допускаемых международным правом;

c) в ведении переговоров с правительством государства пребывания;

d) в выяснении всеми законными средствами условий и событий в государстве пребывания и сообщении о них правительству аккредитующего государства;

е) в поощрении дружественных отношений между аккредитующим государством и государством пребывания и в развитии их взаимоотношений в области экономики, культуры и науки.)

2. Консульські послуги пов'язані, але не є синонімом терміну дипломатичні відносини. Більше того, у згаданій вище Конвенції та у низці інших міжнародних документах проводиться чітка різниця між дипломатичними та консульськими відносинами. Дивно, що міністр закордонних справ про це не знає.

3. Головне! Все треба робити вчасно і з розумінням того, яка твоя стратегія і тактика її досягнення, а не просто щоб щось знову бовкнути у відповідь на черговий хід з російського боку. Дипвідносини треба було розривати у березні чи серпні 2014 року, а не погоджуватися у лютому 2015 року з фіксацією у Мінських домовленостях статусу Росії як "не сторони" конфлікту.

У 2014 він цього не робив, у 2015 він цього не робив, а зараз раптом прокинувся! Добре, розірвали - а що далі? Як з конфлікту виходитимемо? Саме про врегулювання - а не про загострення конфлікту мав би думати міністр закордонних справ. Можна піти на загострення, якщо воно є засобом для примусу до миру іншої сторони. Але пан Клімкін і його команда на жаль так і не спромоглись на розробку системного плану врегулювання конфлікту. І ось тут - розірвемо дипвідносини і введемо візовий режим. Боюсь, що за нинішніх умов подібні дії лише остаточно поховають залишки позитивного міжнародного іміджу України, завойованого на Майдані.