У радянському сходознавстві існувала думка, що могутність держави багато в чому визначається її присутністю на Близькому Сході, а також здатністю підтримувати паритет в цьому регіоні поряд зі Сполученими Штатами Америки, зазначає в своєму блозі на "Новому часі" директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.

У 1990-х роках Росія програла близькосхідні перегони, "випала" з регіону.

Але сьогодні ситуація на Близькому Сході розвивається досить динамічно. Російське керівництво розглядає свої дії тут як повернення в боротьбу за вплив на Близький Схід.

Росія намагається створити нову платформу для співробітництва з Туреччиною, розширити співпрацю з Іраном, а також інституалізувати військовий альянс, який сформувався на тлі війни в Сирії: Москва – Тегеран – Багдад.

Не думаю, що в них вистачить ресурсів для повноцінного повернення, створення постійнодіючих базтощо. Росія, швидше, постійно демонструє свою готовність до ескалації ситуації. Мабуть, це додає драйву російському керівництву.

Відкриття близькосхідного напряму політики, напевно, стало певною мірою несподіванкою для самого російського керівництва. За останні п'ять років цей напрям зовнішньої політики перетворився з маргінального на чи не найголовніший. Росіяни сподіваються, що завдяки близькосхідній проблематиці вони зможуть говорити на рівних з американцями, діяти як наддержава.

Тим часом Захід не єдиний. Між західними демократіями завжди існували суперечності щодо Близького Сходу. Загалом прийнято вважати, що після виходу Франції та Британії з близькосхідного регіону, там почали домінувати, з одного боку, Штати, а з іншого – Радянський Союз.

Останній ривок США на Близькому Сході відбувся на початку 2000-х років, коли почалася війна в Іраку. Був період активного втручання Америки, були надії, що вдасться змінити політичний простір, соціальний порядок, побудувати щось на зразок демократії. Але сьогодні є лише втома від Близького Сходу. З енергетичної точки зору він більше не вважається настільки важливим регіоном, як 10-20 років тому.

Все це знижує економічну привабливість Близького Сходу для США. Відповідно, знижує бажання втручатися туди.

Але святе місце порожнім не буває. На тлі втоми США Росія намагається відновити свій вплив у регіоні.