Після Мундіалю - 2018 Росія, імовірно, спробує приєднати ОРДЛО. 

Як світ реагуватиме? Як у випадку з Кримом?

Російська агресія і світова громадськість

«А я сочуствую слегка»
В. Висоцький

Тому, хто не бореться, ніхто не поможе: звідки друзі, коли сам собі ворог? Але і відчайдух не завжди перемагає навіть у святій боротьбі: світ не благодійне товариство, перемогу присуджує не Стокгольмський арбітраж.

У 2014-15-му роках агресію зупинили українці, але й світ напризволяще нас не кинув. Без зовнішнього тиску, хтозна де пройшла б лінія внутрішнього розмежування?

Усім хто нам поміг, подяка без жодного «але».

Це щодо стримування. А щодо видворення окупантів? Тут справи кепські, помочі бракує. Складно ж вважати такою куці, відносно злочину, санкції.

Та й ті запроваджені не до Російської держави, а до окремих юридичних і фізичних осіб. І перспективи їх посилення не кращі за безперспективність згортання.

Не багато толку і від неофіційного дипломатичного посередництва: мінського, нормандського чи якого там іще: «Васька слухає та їсть».
І в інформаційному просторі набат відлунав, зостався інформаційний привід.

Не піднялись народи, не дрижить земля від їхнього поступу на захист ОРДЛО від навальних орд. Реакція народів вельми неоднозначна, пригадаймо всенародний референдум у Нідерландах.

І не лише з Росії лунають територіальні претензії. Неофіційно, але й з не з підпілля. І не з Тихоокеанського узбережжя, а по сусідству.
Та більшість людства не любить ні агресії, як жанру, ні росіян, як солістів. У випадку повторення кримського сценарію співчуття прилине. Наче перлина із далечини.

А офіційні міжнародні організації? Які, на відміну від пересічних громадян, зобов'язані і протидіяти агресії і усувати її наслідки, вони як?

Російська агресія і міжнародні організації

ООН - не ОУН

Організація об'єднаних націй (ООН), утворена Об'єднаними націями - переможницями у Другій світовій. Для підтримання світового порядку і міжнародної безпеки. Ключовий орган - Рада Безпеки.

Сучасна ООН комусь імпонує, комусь ні, але для первісної мети давно не годиться: не завжди і розбереш об'єднані там нації чи роз'єднані. Принаймні у нашому випадку, реакція на агресію неадекватна.

Так, Росія не Ірак, у два притопи три прихлопи її не приструнити. Застосування сили проти агресора ядерного справа проблематична.

Але ж Генеральна Асамблея не спромоглася й слова вимовити - агресора «агресором» назвати (див. Резолюцію 68/262 від 27.03.2014).

При тому, що діяння РФ багатократно підпадають під дію Резолюції Генасамблеї від 14.12.1974 року про визначення агресії. І доказів з надлишком. Для обох театрів бойових дій.

Щодо Криму, присутність окупаційної армії, рішення про включення українського Криму до складу РФ тощо агресором афішуються.
Щодо Донбасу, досить вказати на недопущення суверенної Української держави до її власного кордону! РФ це не приховує, зокрема визнала у Мінських угодах.

Спасибі, хоч цілісність нашої території, з Кримом включно, Генасамблея підтвердила.

На Раду Безпеки надій ще менше, позаяк там окопався агресор. Невилазно, із правом вето.

Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) у назві задекларувала свою основну функцію - безпека. Для нашому випадку, це неприхована іронія.

Спостерігачам ОБСЄ у зоні АТО низький уклін, але це що достатній формат реагування організації на пряму агресію проти одного зі своїх членів?

Чи може два з гаком роки щільних спостережень не вистачило аби агресію розпізнати? Швидше не вистачає духу її визнати. Той же синдром лукавства, що й у старшого ООНівського брата.

Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) 25 червня 2015 року прийняла Резолюцію "Зниклі особи під час конфлікту в Україні", де у пункті другому згадана «російська агресія в Україні».

Згадана мимохідь, у доповненні, внесеному в день голосування. Не те що словесна контрабанда, але нишком, сором'язливо, наче через задню хвіртку.

Загалом ця розлога резолюція (15 пунктів з підпунктами) локальна, що видно й з назви. У якій, до речі, фігурує «конфлікт в Україні» (справа внутрішня), а не «російська агресія» (чинник зовнішній).

Не диво, що від прийняття такої резолюції результатів негусто. І навіть не прісно.

Є ще поважні міжнародні організації.

27.01.2015 Постановою за № 129-VIII Верховна Рада України звернулась до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
Наведена вище реакція трьох крутих організацій типова, різночитання в нюансах.

У «парламентів держав світу» розкид думок ширший: від недоброзичливого мовчання, до помочі нелетальною зброєю. Чого тільки такою? А того, що серед держав світу Україна не має жодного союзника!

Не такого, що про союз і гадки не має (чинний президент, укупі з колишніми прем'єром та спікером, числять союзником і Папу Римського), а такого, що сам себе союзником визнає: напали на тебе - значить напали на мене.

Зараз укласти союзницький договір проблематично, бо це запрошення на війну. Але ж були інші часи, за 20 з гаком років не надбали жодного друга! Вітання Кучмі, архітекторові багатовекторної (читай ізоляціоністської) зовнішньої політики.

Від ілюзій до реалій

Сподіваємось на краще, готуємось до різного

Міжнародні механізми стримування російського агресора загалом існують. Тож і гарбають росіяни ковтками: надкусили - заковтнули. Деякі з цих механізмів помогли агресію застопорити.

Натомість, ефективні кроки із звільнення загарбаного відсутні. Як не проглядають вони і на перспективу. То що ж, виходу немає?
Та природа, політична теж, не терпить порожнечі. Вихід є, він перед очима. Десятки країн ним скористались і увійшли до НАТО, жодна п'ядь якого ніколи не була загарбана.

Втім, Україна - НАТО тема некоротка, а стаття уже задовга, продовжимо іншим разом. А тут ще дві репліки.

1. Я є прихильником розгалуженої мережі міжнародних організацій. Та кожна з них має своє призначення. У нашому геополітичному регіоні системою колективної безпеки, організацією, що практично захищає суверенітет і територіальну цілісність своїх учасників є НАТО і тільки НАТО. А не ОБСЄ, Рада Європи, Європейський Союз тощо.

2. По допомогу до НАТО Україна вже зверталась, зокрема наш парламент - до Парламентської Асамблеї НАТО. Не захистили.
Але НАТО захищає своїх членів, а не кожного скривдженого. Тому метою і результатом наших зусиль і має бути повноцінне членство, а не лише співпраця з НАТО.

Борис БЕСПАЛИЙ для UAINFO