Імперія завдає удару у відповідь

Загальновідомо, що відносини між Константинопольським Патріархатом і Туреччиною мають непросту історію, на яку накладається складність греко-турецьких взаємин.

Нинішній патріарх Варфоломій протягом чвертьстоліття предстоятельства досить успішно вибудовує відносини з Туреччиною, оберігаючи крихкий баланс між інтересами Патріархату, Турецької Республіки, грецької меншини в Туреччині та еллінського світу в цілому.

І саме в цю делікатну й чутливу точку відбувся російський інформаційний удар. Який я можу розцінювати лише як відплату Москви за проведення, всупереч її бажанню, Великого Собору на Криті та за активність Патріархату в "українському питанні".

Йдеться про публікацію у виданні "Oriental Review" статті від імені колишнього посла США в Ємені Артура Г'юза з обвинуваченнями на адресу Вселенського патріарха у зв'язках з ЦРУ, Фетхуллахом Гюленом (його Туреччина обвинувачує у створенні "паралельної держави" та спробі перевороту) і загалом у підривній антитурецькій діяльності, в тому числі у співучасті в липневому перевороті.

Скандальну статтю, підписану іменем колишнього посла США, передрукували в низці західних медіа. Але найбільшого удару було завдано в Туреччині, де на її основі з'явилася хвиля публікацій, що вже завдала істотної інформаційної шкоди репутації Патріархату. 

Досить швидко з'ясувалося, що стаття є ФАЛЬШИВКОЮ. Дипломат Г'юз оприлюднив заяву, що він не має жодного стосунку до публікації, поданої від його імені. На цій підставі статтю було знято із сайтів західних медіа.

Але сайт "Oriental Review" не опублікував спростування. Дивно? Ні, бо редактором-засновником OR є росіянин Андрій Фомін. І сам ресурс, як виглядає, є частиною російської машини пропаганди. Мавр зробив свою справу, ставши першоджерелом інформаційної кампанії, розгорнутої проти Патріархату в турецькій пресі.

Отакою є помста Москви. І це, здається, лише початок тих заходів, які з російського боку здіснюватимуться проти Вселенського патріарха. Успіх Великого Собору та просування в "українському питанні" спонукають Москву до протидії. Як бачимо, протидія ця – у звичайному для неї стилі: брехня і провокації.