Ще Бісмарк обгрунтовував не можливість війни на всі фронти. Але спочатку його не послухав Вільгельм ІІ, а пізніше і Гітлер. 
Сергій Лещенко є людиною, якій теж довелося воювати на всі фронти. Спочатку це був Ющенко і помаранчеві, потім регіонали, тепер Порошенко і ко. А окрім них, ще безліч задрісників з журналістського середовища, безліч мстивих прокурорів і суддів, безліч зневажених його зірковістю. Всі ці люди роками чекали на його помилку. І Сергій, знаючи про це, права на таку помилку немав.

А, окрім цих людей, ще є просто розчаровані і розгублені. До яких, зокрема, належу я. Я особисто знаю Сергія, і дійсно він завжди був скромним в побуті. Він був єдиним журналістом, який прийшов на акцію "Янукович геть з Києва", коли беркут спакував частину наших активістів, він підвіз мене до відділку. Він був на вістрі ножа ще за довго до Майдану. Це не можна забувати.

Але... сьогодні вже найважливіше зрозуміти як вийти з цієї ситуації. Багато прихильників Сергія намагаються захистити його в стилі " я його знаю". Та вони забувають про головне: для людини, яка його не знає особисто, він всього лише депутат, який придбав надзвичайно дорогу квартиру. Ми ж не віримо родичам прокурорів і суддів, які розповідають про "дорогих мужей" и "благотворителей". Не можемо ми і тут вимагати подібного сприйняття в суспільстві.

Ця ситуація є патовою. Потрібно розуміти, що удари не припиняться. Вони будуть йти один за одним, бо дуже нерівні сили. Тому, Сергію я бачу тільки два можливих рішення як з цього вийти:

1. Ти вибираєш особисте життя, уходиш з політики і всі забувають цю історію. Ви будуєте щасливу сім'ю, твій талант потрібний суспільству і нудьгувати не доведеться.

2. Ти вибираєш політику. Продаєш квартиру. Повертаєшся до скромного життя, і розумієш, що це має тривати весь твій політичний цикл. Виключно тому, що це відрізняє тебе від твоїх ворогів, і виключно тому, що скромність для антикорупціонера є в тому числі джерелом довіри до нього.