Мені вони до того завжди подобалися. Тоді, на "Плюсах", у мене ще був періодичний обов'язок сидіти в журі КВН, тому я мимоволі відстежував усі їхні виступи. Вони були дотепні, в міру несподівані, в міру відв'язні й, головне, молоді, а в мене якраз почався період, коли я торопів перед молодими й талановитими, здавалося, що вони знають щось таке, чого не знаю я.

І ось вони попросили про зустріч. Чому зі мною, адже я на каналі мало що вирішував? Бо Роднянський був уже міцно в Москві, а Оселедчик надто зайнятий. Ми зустрілися в кафе на Хрещатику. Вони прийшли вп'ятьох чи вшістьох. Вони були класні, передусім сам Вова. Пропонували робити все, що завгодно. От ну просто все, що скажемо. Без будь-яких застережень і обмежень. Ну от просто все – ви розумієте? Розумієте? Вони були сама готовність до співпраці.

Я їхав додому й мучився, що ж мені в них заважало? Ось ця цуценяча готовність. Якщо ти молодий, то покажи характер. Не демонструй свій опортунізм. Здивуй, роздратуй. Словом, я не став нічого говорити ані Оселедчикові, ані Роднянському.

Потім невдовзі вони з'явилися зі своїм шоу на "Інтері". Потім Вова на якийсь час, здається, став генеральним продюсером. Потім він перестав мене впізнавати. Зараз я з цього дуже тішуся.