Принцип "не подобається – не дивись" аж ніяк не вирішує проблеми
Просто неймовірно, скільком людям із нагоди чергового скандалу-про-телебачення-і-шоу-бізнес спадає на думку геніальна концепція "я не дивлюся і вам раджу, не подобається – не дивись".
Мій улюблений спосіб вирішення проблем. Якщо в країні епідемія туберкульозу, то я не кашляю і ти не кашляй, і епідемії не буде. Якщо люди паркуються на тротуарі, то в мене взагалі машини нема – проблема вирішена!
Господи, ну зрозуміло, що ВИ не дивитеся "95 квартал", російські серіали, російські канали, канал "Інтер", хоча багато хто з вас дивиться ньюзвани і слухає радіовєсті дрібніших і гімнистіших поплічників Януковича, бо вони круті-кльові-інформаційні. Оце і є аналог "95 кварталу" для вас. А "95 квартал" й "Інтер" розрахований на інший контингент.
Тим, що ВИ не дивитесь або дивитесь усе це, ви жодною мірою не впливаєте на успішність і популярність. Чому – я колись пояснював.
Якщо я мимоволі образив когось, у кого є піплметр і його заходи з не-ввімкнення "Інтера" та "кварталу" підривають популярність цих продуктів, перепрошую. Хоча навряд.
"Не подобається – не дивись" означає, що вся фігня – часом проросійська, часом антиукраїнська, часом просто бридотна, – яка відбувається в ефірі телеканалу Х або в шоу Y, є приватною справою тих, хто дивиться телеканал Х і шоу Y. І вся решта суспільства не має жодного права висловлювати протест (або схвалення, ну а чо), якщо там відбувається щось нехай законне, але морально для нас неприйнятне.
Ви з цим погоджуєтесь? Я ні.
Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter
Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки