Тим, хто цікавиться зовнішньою політикою, варто придивитися до недавнього Економічного форуму в Криниці. Фактично це зустріч на вищому рівні представників країн Вишеградської групи, або Вишеградської четвірки. Започаткована як трійка в 1991 році з метою координації зусиль для реінтеграції із західним світом, ця група стала четвіркою після розділення Чехословаччини.

На недавньому форумі відбувся неприємний обмін репліками між Польщею й Угорщиною з однієї сторони та Чехією і Словаччиною – з іншої. Останні дві країни увійшли в ще один регіональний альянс – Славківська трійка – з участю Австрії. До речі, Славків-у-Брна – це колишній Аустерліц з його толстовоським небом, яким нам продзьобували мізки в школі. Чехія та Словаччина не в захваті від антиєвропейської політики Угорщини та Польщі. Як показав Brexit, риторика легко й несподівано для красномовців може перетворитися на політичну дію. Це непокоїть лідерів Чехії та Словаччини. Натомість Польща все більше впадає в популістський євроскептицизм, і на цьому підгрунті активно зближується з орбанівською Угорщиною.

Примітно, що до цих центральноєвропейських альянсів уважно придивляється Литва. Колись ця країна фактично не дала розвинутися регіональному альянсові країн Балтії, бо підкреслювала свою центрольноєвропейськість. Тепер із ростом шовінізму в Польщі Литва просто змушена буде шукати противагу, якою може стати участь в альянсі Аустерліца. Відносно малий рівень тертя між Литвою та Росією, порівняно з іншими країнами Балтії, дає можливість Литві сидіти за одним столом з орієнтованими на співпрацю з Росією країнами Славківської трійки.

Для нас ці процеси означають, що популярні в нас ідеї регіонального альянсу в форматі колишнього Великого князівства литовського можна вважати абсолютно фантастичним дуже надовго. Фактично обидва центральноєвропейські альянси спрямовані на фіксацію за Україною ролі сірого буферу між ними та Росією. Стратегічною метою цих держав є сприяння тому, щоб Росія надовго застрягла в конфлікті в Україні й дала спокій іншим слабким ланкам в регіоні (та ж Словаччина та країни Балтії).

Пересічний громадянин Євросоюзу буде, звісно, вдячний за бар'єр від Росії. Але вдячний своєму уряду, а не українському солдату. Це слід чітко усвідомити.