Днями віце-президент США Джо Байден закликав президента Петра Порошенка активніше проводити політичні та економічні реформи, інакше є ризик, що деякі країни Євросоюзу знімуть санкції з РФ.

«Ми знаємо, що якщо вони (українці) дадуть привід ЄС, є, принаймні, п'ять країн, які прямо зараз можуть сказати: «Ми хочемо «вийти» з санкцій проти Москви», - заявив Байден у ході виступу в Раді з міжнародних відносин в Нью-Йорку.

Віце-президент США повідомив, що з початку кризи, він щотижня дві-три години розмовляє по телефону з українським керівництвом, закликаючи наполегливіше проводити реформи, а також «продавлює» в Німеччині, Франції та Італії ідею не скасовувати санкції.
Також Байден попередив Порошенка про необхідність виконання Мінських угод, щоб не допустити звинувачень в їхньому провалі.

Заява американського віце-президента викликала неоднозначні реакції в Україні. Погоджуючись з тим, що в країні повинні активно проводитися політичні та економічні реформи, багато хто висловив здивування, чому Байден прив'язує ситуацію всередині держави до європейських санкцій, введених проти Кремля, за порушення територіальної цілісності України.

Очевидно, Європа поки що не збирається послаблювати економічний тиск на РФ, навіть якщо українська влада буде й надалі зволікати з реформуванням. Адже тим самим вона намагається забезпечити насамперед власну безпеку та збереження існуючого світопорядку - що суттєвіше, ніж кон'юнктурно-економічні інтереси.

Однак у випадку з Україною в деякому сенсі США і ЄС опинилися в патовому положенні: зняття санкцій з Кремля йде врозріз із західними інтересами; водночас наразі немає більш гучного, але разом з тим малоймовірного аргументу, щоб спонукати Київ активніше проводити реформи.

Читайте також: Вашингтон жестко ударил по «Крымнашу»

Ще одна ймовірна причина не зовсім логічної, з української точки зору, заяви Байдена полягає, мабуть, в тому, що США практично жодного разу не були в ситуації, подібної нинішньому російсько-українському конфлікту. Коли потрібно тиснути на державу-агресора, але при цьому ламати голову, як змусити країну-жертву вилазити з політико-економічного болота.

Для Вашингтону - це, по суті, новий досвід. Тут слід зробити екскурс в історію і подивитися, в яких вхідних, проміжних і вихідних точках опинявся Білий дім, ініціюючи та підтримуючи політико-економічний тиск проти тих чи інших зовнішніх сил.

КНДР

Після поділу Кореї на Південну і Північну в 1948 році і початку в 1950-му Корейської війни США поширили на КНДР «Закон експортного контролю», «Закон про торгівлю з ворогом» і «Розширення Закону про Конвенцію про торгівлю», що забороняють експорт, торгівлю і торговий обмін, а також надання режиму найбільшого сприяння Північній Кореї.

Після проведення в КНДР в лютому 2013 року ядерного випробування влада США ввела ряд санкцій і заморозила активи трьох громадян Північної Кореї, які є співробітниками Tanchon Commercial Bank і Korea Mining Development Corporation, що представляють інтереси країни в Китаї.

Куба

Економічна блокада Куби з боку США триває більше 50 років. Станом на березень 2014 року, економічні втрати від американської блокади для кубинських жителів склали 116,8 мільярда доларів.

У 1996 році конгрес США на додаток до ембарго прийняв «Закон Хелмса-Бертона» про санкції проти іноземних компаній, які торгують з Кубою. З 1 серпня 2009 року Вашингтон з ініціативи Обами призупинив на півроку дію цього закону. З цього часу президент США підписує подібний указ кожні півроку.

Іран

У 1979 року Білий дім заморозив усі іранські авуари і золоті запаси в своїх банках у відповідь на захоплення американського посольства в Тегерані. Крім цього, іноземні компанії, які порушили обмеження, також потрапили під санкції.

У 2014 році США вибірково послабили економічні санкції проти Ірану. Корпорація Boeing отримала від уряду ліцензію на експорт в республіку запасних частин для комерційних літаків.

Ірак

Після закінчення ірано-іракської війни (1980-1988 років) США заборонили експорт до Іраку обладнання, яке могло використовуватися у військових цілях. У 1990 році Вашингтон ввів торгові санкції проти Іраку як країни, що підтримує тероризм.

Американській закон від 1992 року заборонив постачання зброї Іраку і дозволив введення санкцій щодо держав, залучених до постачання «дестабілізуючих» озброєнь Тегерану. У 2003 році президент США Джордж Буш скасував санкції, введені проти Іраку в 1990 році.

Китай

Білий дім ввів санкції проти Китаю після подій на пекінській площі Тяньаньмень 3-4 червня 1989 року (тоді силою була припинена серія демонстрацій китайських студентів).

Для тотальної ізоляції Китаю Вашингтон прийняв цілу серію заходів по згортанню двостороннього співробітництва з КНР. Вони включали в себе призупинення всіх контактів з Китаєм на високому рівні, припинення обмінів по військовій лінії, мораторій на будь-які поставки в КНР озброєнь і військової техніки.

До 1993 року США остаточно відмовилися від лінії на відчуження Китаю і взяли курс на нормалізацію відносин.

Сирія

11 травня 2004 року Джордж Буш відповідно до прийнятого Конгресом закону ввів проти Сирії ряд економічних санкцій. Американський президент звинуватив сирійське керівництво в підтримці тероризму, окупації Лівану, здійсненні програм по створенню зброї масового знищення, а також в підриві зусиль міжнародної спільноти щодо стабілізації Іраку.

У травні 2014 року Барак Обама повідомив, що продовжує на рік дію санкцій проти Сирії. Зокрема, продовжується заборона на експорт і реекспорт ряду сирійських товарів, і США продовжать блокувати активи ряду сирійських чиновників, які зможуть виявити.
Білорусь

Американські санкції проти Білорусії вперше були введені в жовтні 2004 року, коли був прийнятий документ «Акт про демократію в Білорусі». Він містив аналіз білоруської політичної реальності і законодавства. В одинадцяти пунктах описувалися ознаки авторитарності режиму Олександра Лукашенка.

На початку 2012 року на територію США був заборонений в'їзд президентові Білорусі (Вашингтон не визнає його легітимним керівником держави), двом його старшим синам і чиновникам - всього 157 осіб.

Лівія

26 лютого 2011 президент США Барак Обама підписав указ про введення односторонніх фінансових санкцій відносно лівійського лідера Муамара Каддафі, його уряду і членів сім'ї.

Відповідно до указу, заморожувалася вся власність і всі банківські рахунки Каддафі, його уряду і чотирьох родичів, вводилася заборона на будь-які банківські операції з урядом Лівії. Сума заморожених активів склала 30 мільярдів доларів.

24 лютого 2012 президент США Барак Обама ще на один рік зберіг частину американських санкцій, введених відносно колишнього лівійського керівництва.

Ємен

У листопаді 2014 року американський уряд ввів санкції відносно колишнього президента Ємену Алі Абдалли Салеха, а також лідерів хусит Абдалли Яхіі аль-Хакіма і Абд аль-Халіда аль-Хуті, які, на думку Білого дому, брали участь в діях, що прямо або побічно загрожують миру, безпеці та стабільності в Ємені.

Їхні активи на території США були заморожені, також їм був заборонений в'їзд на територію Сполучених Штатів. Крім цього американським компаніями і приватним особам забороняється вести з ними будь-яку діяльність.

Росія

14 грудня 2012 Барак Обама підписав закон про «акт Магнітського», який передбачає введення візових санкцій щодо передбачуваних порушників прав людини в Росії.

12 квітня 2013 року Мінфін США опублікував список з 18 представників правоохоронних органів і судової системи РФ, яким закритий в'їзд до США і чиї американські активи заморожені.

А 17 березня 2014 року Вашингтон, не погоджуючись з діями Москви в ході української кризи, ввів санкції проти високопоставлених російських політиків. І тут уже Білий дім опинився в якісно новій для себе «санкційній» ролі: послідовно тиснути на порушника кордонів іншої держави, завіряючи країну-жертву, що реформування її політико-економічної системи - одна із запорук продовження європейських санкцій. При цьому даючи зрозуміти, що Вашингтон, хай там як, не збавлятиме економічний тиск на РФ.
«Новий світ»

Тим часом нещодавно вже в інтерв'ю The Atlantic Байден розповів, що США домагалися від України звільнення екс-генпрокурора Віктора Шокіна, ставлячи це умовою обіцяної позики в розмірі одного мільярда доларів.

«Петро, ​​ти не отримаєш свій мільярд доларів. Ну ладно, ти можеш залишити генерального прокурора. Тільки врахуй, що в цьому випадку ми не будемо платити», - нібито сказав Байден Порошенкові.

The Athlantic підкреслює, що американському віце-президенту властиво «промацувати грунт на предмет можливостей і чинити тиск на глав інших країн, щоб ті діяли в обопільних інтересах своєї держави і США».

Тут можна додати тільки те, що таким чином відносно України Вашингтон намагається промацувати абсолютно незвіданий їм грунт.

Власне, «відкривати Америку» - і аж ніяк не в іронічному сенсі цієї фрази.