Незбагненні речі трапляються уночі. Спочатку Київ струсонуло, потім мешканців мистецьки приспано. Масове спільне спання на підлозі в непристосованих приміщеннях не пригадується з часів Майдану, та з «Nova Opera» можливо все.

У ніч проти неділі 25 вересня на території Арт-заводу «Платформа» було людно, але тихо. Охочих потрапити на сонОперу «НепрОсті», яку ставили в рамках фестивалю сучасного мистецтва «Гогольфест», було чимало. Оперомани, мистецтволюби і шукачі нових вражень таки вистояли чергу, щоби потрапити на виставу. Правила для «НепрОстих» прості: телефони вимкнути і здати охоронцям, обрати собі зручний матрац чи пуфик, зручніше вмоститися і зануритися в магічну атмосферу.

Віолончель, фортепіано, вібрафон, toy piano та звуки багатьох інших музичних інструментів сколихували повітря. Стан на межі сну і повного занурення в музику. То засинаєш, то прокидаєшся від казкового вокалу Чен Юнь Цзя, то ніби дрімаєш, але вслухаєшся в текст «НепрОстих», який читає сам автор Тарас Прохасько, вловлюєш ноти віолончелі Жанни Марчинської, ритми Андрія Надольського та зачудовуєшся майстерністю композиторського тандему Романа Григоріва та Іллі Разумейка.

Три дії, три Анни і шестеро митців, які творять з півночі до світанку магічні звуки, часом дзвінкіші, часом глибші, приглушені. Хтось на сцені, хтось грає між сонними глядачами. Прокидаєшся, а вже все інакше: вокаліста чаклує за вібрафоном, письменник імпровізує за toy piano, а когось із музикантів крізь сон помічаєш у плавному русі з тарілками між дрімотних тіл. Легкість і неосяжність дійства змінює сприйняття реальності. А потім прокидаєшся о сьомій і думаєш: чи не наснилося?

Здавалося, сьогодні нічим не здивуєш, а тим паче оперою, але сонОпера здатна на більше, ніж захопити музикою. Спати і вихоплювати звуки з простору, а пробудившись жалкувати, що повторити сни не вдається, - це відчуття під назвою «НепрОсті».

Каріна ДОРОШЕНКО для UAINFO